Та що їй станеться, — сміялася у слухавку Ірина. — У неї грошей повно, то нехай і платить. Мого брата вже немає, а вона тут розкошує на його виплати. Нехай і нам щось із того багатства перепаде. Ми ж купуємо нову машину з салону, тому я й збрехала, що грошей на поїздку немає. Не збідніє вдова, якщо мене з малою на море звозить
Вечірнє повітря Болгарії, насичене ароматом морської солі та смаженої риби, зазвичай діяло на Софію заспокійливо. За останні два роки це був перший раз, коли вона дозволила собі глибоко
— У вашому віці, мамо, вдома сидіти потрібно. Ви — на пенсії. Ви маєте час. А ви подивіться на людей, яких ви хочете підняти! — вона обвела рукою вагон. — Ось дівчина, — вона кивнула на Дашу. — Студентка їде. Цілий день на навчанні була. Ось дівчина поруч, — вона показала на сплячу бліду дівчину, — вона так спить, бо, мабуть, добу працювала, аби заробити на шматок хліба. Он жінки сидять — вони теж працюють, їх теж ноги турбують. Ви думаєте, що у вашому віці вам все можна? Що ви маєте право ображати людей, бо ви — «у віці»?
Даша вивчила червону лінію Київського метрополітену, як таблицю множення. «Академмістечко» — «Лісова». Для неї це був не просто маршрут, а ціла стратегія виживання. Четвертий місяць як вона носила
Біла сукня, квіти, гості – усе було готове. Я чекала на нього в РАЦСі, але він не прийшов. Телефон мовчав. Поліція повідомила, що зник безвісти. Минув рік. Я майже змирилася… А потім побачила його випадково в кафе. Він сміявся, тримав за руку іншу жінку. І дивився на неї так, як ніколи не дивився на мене.
Біла сукня, квіти, гості – усе було готове. Я чекала на нього в РАЦСі, але він не прийшов. Телефон мовчав. Поліція повідомила, що зник безвісти. Минув рік. Я
Де ж її совість, люди добрі? Олена, навіть не повернувши голови в її бік
День, коли Олена вперше за п’ятнадцять років побачила матір на порозі свого будинку, видався прохолодним і вітряним. Олена стояла у просторій вітальні, крізь великі вікна якої було видно
Чи ти геть розум втратила? Який ще Тарас – Мама кричала, баба плакала, а подруги – кепкували. А Марта нікого не послухала
Шкільні роки в невеличкому містечку завжди залишають глибокий слід у пам’яті, але для Марти вони стали першим випробуванням на міцність її власного світогляду. Поки дівчата на перервах обговорювали
— Мамо, та яке кохання? Я з нею через квартиру. Ти ж знаєш… – голос чоловіка за стіною був байдужим, наче він говорив про щось незначне.
— Мамо, та яке кохання? Я з нею через квартиру. Ти ж знаєш… – голос чоловіка за стіною був байдужим, наче він говорив про щось незначне. Юля завмерла
— Мамо, ти ж не проти підписати дарувальну? Нам для іпотеки треба. Я не була проти. А через пів року опинилася за дверима, з сумкою в руках.
— Мамо, ти ж не проти підписати дарувальну? Нам для іпотеки треба. Я не була проти. А через пів року опинилася за дверима, з сумкою в руках. Вечорами
— Ну як же! — вона сплеснула руками. — Ви ж збираєтеся ставати сім’єю! А справжня сім’я — це коли все спільне, коли люди допомагають один одному. Аліна — сестра твого майбутнього чоловіка. Вона тобі як рідна має бути! А ти шкодуєш якийсь штамп у паспорті!
— Ну як же! — вона сплеснула руками. — Ви ж збираєтеся ставати сім’єю! А справжня  сім’я — це коли все спільне, коли люди допомагають один одному. Аліна
— Мамо, припини, будь ласка, — промовив він твердим, глибоким тоном, у якому не було ані краплі злості, але відчувалася непорушна сила. — Ти прийшла у наш дім як гостя. Ми тобі завжди раді. Але зневажати мою дружину й вказувати їй, як поводитися, я не дозволю навіть тобі.
— Мамо, припини, будь ласка, — промовив він твердим, глибоким тоном, у якому не було ані краплі злості, але відчувалася непорушна сила. — Ти прийшла у наш дім
— Ти справді думаєш, що така вся з себе принципова? — процідив мій чоловік, , визивно склавши руки на грудях і насолоджуючись власним удаваним високим становищем. — Ах, я ж для тебе поганий, бо подивився на іншу жінку?! Так це тому, що ти сама після появи дитини на жінку не схожа! Подивіться на неї — ні зачіски нормальної, ні вбрання!
— Ти справді думаєш, що така вся з себе принципова? — процідив мій чоловік, , визивно склавши руки на грудях і насолоджуючись власним удаваним високим становищем. — Ах,

You cannot copy content of this page