Чоловік потайки від дружини купив катер. Проте не дозволяв Даші з сином йти навіть у парк атракціонів, звинувачуючи жінку у марнотратстві.
— А ти не перегинаєш? — Василь із сумнівом подивився на друга, який з речами вилазив з позашляховика. — Дивись, набриднуть дружині твоє ставлення. Сама виставить тебе, куди підеш тоді? До батьків? Бабусину ж квартиру давно нишком продав і гроші витратив.
— Кому? Даші набридне? Та вона мені в рот заглядає. Слова поперек не скаже. Тепер буде чекати мене біля вікна і думати, як краще чоловікові догодити. Дружину головне що? Головне правильно виховати. А я це вмію, — самовдоволено відповів Олексій. — Гроші витратив, так. Зате дивись, яку ластівку прикупив, — він указав у бік берега, де красувався новий білий катер і знову посміхнувся, задоволений собою і життям. — Ходімо вже. Чоловіки зачекалися.
Олексій накинув ремінець сумки на плече і бадьоро попрямував до компанії, яка радісно махала їм руками.
— Льошу, що знову не так? — сьогодні вранці, побачивши, як чоловік вкотре збирає речі, запитала Даша. Її обличчя миттю змарніло. — Я ж тільки нагадала, що цими вихідними ми збиралися Славика на атракціони зводити. Він так чекав. Ставав на табурет і дні в календарі закреслював.
У Даші на очі навернулися сльози, коли вона згадала, як мріяв їхній шестирічний син покататися на іграшкових машинках у парку. Він таку машинку в друга у дворі побачив, але в жінки з чоловіком не було грошей, щоб купити синові хоч подібну, а друг навіть помацати не давав, зрозуміло, іграшка дорога.
Ось Даша з Олексієм і пообіцяли, що відведуть сина в парк, де машинку можна взяти напрокат.
— Що знову, питаєш? — Олексій перервав своє заняття і подивився на дружину. — Та хоча б те, що не на таку марнотратку я мріяв одружитися.
Даша образилася на слова чоловіка:
— Я марнотратка? І в чому ж?
— Машинки ці в парку хто придумав? Краще б он ковбаси купила.
— Але ж ти сам, сам мене підтримав і пообіцяв синові, — не розуміла Даша причини докорів чоловіка. — А ковбаси? У нас же повний холодильник їжі. Ти ковбаси хочеш? То я її й так куплю. А Славко, він же маленький, він так мріяв, — жінка запобігливо подивилася на чоловіка. — Давай я твої речі назад покладу, — вона спробувала вийняти з рук чоловіка сорочку, яку він дістав з полиці.
Але Олексій вирвав сорочку з рук дружини і, силоміць запхнувши її кудись у середину сумки, підвівся:
— Я поки в мами поживу. А ви над своєю поведінкою подумайте. У понеділок звітуватимете. А я тоді вирішу, повертатися чи ні.
Він стрімко вийшов з квартири, сердито грюкнувши вхідними дверима.
— Отак завжди, — з сумом подумала Даша, безсило опускаючись на пуфик у передпокої.
Вона беззвучно заплакала. Сьогоднішня поведінка чоловіка не була для нею новою. Показові вистави Олексій почав влаштовувати десь через рік після весілля, Даша якраз була на третьому місяці вагітності.
Того дня чоловік попросив на вечерю яєчню. Вона й приготувала. Тільки зробила так, як це робили в них вдома. Вона навіть припустити не могла, що чоловік під яєчнею розуміє звичайні смажені яйця. У Даші вдома яєчнею по-простому називали омлет.
Що тоді влаштував Льоша? Як він бігав і кричав:
— Що за невміха?! На кому я одружився?! Яйця з молоком збовтала. Хто так їсть? Ось я мамі своїй скажу, яка ти. Хай свекруха розчарується.
— Тихіше, тихіше, Льошо, — намагалася заспокоїти чоловіка Даша, вона дуже не хотіла і боялася погано виглядати в очах свекрухи. — Я не знала, як ти любиш, — виправдовувалася вона. — До цього ж ти не просив яєчні, взагалі казав, що яйця не любиш. Давай, я підсмажу, як ти любиш.
— А це куди? — він потряс сковорідкою.
— Викинемо. Що поробиш.
— Ах, викинемо?! Тобі все аби у смітник. Гроші рахувати не вмієш. Що взяти? Студентка. Це я працюй, забезпечуй.
Даша похнюпилась. Льоша й справді одружився на ній, коли вона навчалася ще на четвертому курсі. Казав, що це не проблема, і він достатньо заробляє. Тоді Олексій уперше зібрав речі й пішов до свекрухи.
— Що це ти, Даша? Чим Олексія годувати зібралася? — менше ніж за годину Даша вже чула невдоволений голос Тамари Павлівни в телефонній слухавці.
— Тамаро Павлівно, та я ж просто не знала, яку Олексій яєчню любить, — несміливо лепетала жінка. — Він би одразу сказав, як йому зробити. А то он як вийшло.
— Гаразд. Не нервуй. У твоєму становищі це шкідливо, — вислухавши невістку, примирливо відповіла свекруха. — Сьогодні я його нагодую, в мене й переночує. А завтра до тебе повернеться.
Даша полегшено видихнула.
— Здається, гроза минула, — подумала вона.
Льоша й справді повернувся додому наступного дня, але розмовляв із дружиною крізь зуби ще тиждень. Ледь-ледь жінка прощення вимолила. Виявилося, це було тільки початок. Далі сцени Олексія стали частими. Ледь що не так, збирає речі й іде.
— Хто крім мене, таку як ти терпітиме та ще й любитиме? — казав він у таких випадках. — Вчилася б краще, як хорошою дружиною стати. А то все дитячий садок.
Чуючи повчання чоловіка, Таша зжималася в грудочку. А що заперечити? Льоша має рацію.
Він з’явився в її житті, коли вона зовсім зневірилася отримати хоч шматочок справжнього кохання і щастя. Такий уважний, добрий, дорослий. Олексій був старший за Дашу на десять років. Вдома ж вона була в матері й батька замість прислуги при них і їхньому улюбленому молодшому синові. Даша подай, Даша принеси, сходи в магазин, випери, прибери, допоможи Сашкові.
Сашко отримував у школі двійки?
— Чому братові домашнє завдання не зробила? – дорікала мати. — Що? Чому ти повинна за нього? А тому що йому не до уроків. У нього інших справ багато.
— Зовсім руки не звідти ростуть. Сорочку важко нормально попрасувати, — сичав на неї батько, якщо йому раптом не подобалися стрілки на рукавах.
Поки були живі бабуся й дідусь, вони ще вступалися за Дашу:
— Ти чого дівчину в прислугу перетворила? – сварила дочку бабуся. – Сама пішла й зробила. Ти Сашка для себе на старість у світ привела. Ах, для чоловіка! То він хай і няньчить.
Мати ненадовго затихала. Але коли бабусі й дідусі один за одним не стало, матір Даші вже ніщо не стримувало. Дівчина закохалася в Олексія. А може просто хотіла так утекти з дому.
— За мною ти будеш, як за кам’яною стіною, — обіцяв він, роблячи пропозицію.
А в день весілля раптом сказав, наче прочитав її думки:
— Ну ось, будь вдячною, я тебе від твоєї родини врятував. А то так би й була в них на побігеньках.
Її сіпнуло таке одкровення чоловіка. Одна річ — так думати самій, інша — чути від чоловіка. Але вона тільки опустила очі. А що заперечити? Правду ж сказав. Усі сторонні люди завжди бачили, хто в родині Даші улюблена дитина, а кого використовують, зрідка кидаючи:
— А ти нічого. Коли постараєшся, робиш непогано.
А Даша у відповідь усміхалася, як собака в цирку, що отримав за хорошу роботу на арені шматочок цукру. Мало, але приємно ж. Оцінили. Хто знає, може, якщо краще старатися, нарешті, і полюблять її, а не тільки Сашка, правда? Загалом, із батьківського дому Даша пішла з радістю. І тепер вона старалася стати хорошою дружиною Олексію, хорошою мамою Славику.
— Ось тільки виходить погано, — жінка підвела голову, виринувши зі спогадів.
І працює вона, і заробляє навіть більше за Олексія, а все чоловік дорікає, що марнотратка й погана господиня, не може фінанси розподілити. Ось знову сказав, що на дурниці гроші зібралася витратити. А які дурниці? Даша згадала, як загорілися надією очі сина, коли вона пообіцяла, що він на такій машинці, як у друга, все ж покатається.
— Ковбаса, звісно, добре. Важливо, корисно. А машинка — лише розвага. Але як синові відмовити? — Даша знову гірко зітхнула.
— Матусю, ми підемо сьогодні в парк? — Славик прибіг до матері в кімнату, тільки-но розвиднілося, заліз на ліжко й обійняв її своїми маленькими долоньками.
— Звичайно, підемо. Поснідаємо й підемо, — вона схрестила за спиною пальці. — Льоша, якщо дізнається, буде невдоволений, але й сина обдурити я не можу, — подумала жінка.
— Мамо, дивись, як я можу, — малюк під наглядом інструктора жваво їхав доріжкою парку.
— Молодець, — усміхнулася Таша.
Вона влаштувалася на лавці й із задоволенням їла морозиво, спостерігаючи, як веселиться син. Потім підвелася. Зробила кілька знімків.
— Сподобалося? — спитала вона сина, коли він, задоволено усміхаючись, підбіг до неї, весело махаючи на прощання інструктору.
— Дуже, — Славик сунув свою маленьку долоньку в її руку.
За мить малюк знову озирнувся туди, де залишив машинку, і раптом не по-дитячому сумно зітхнув.
— Коли я виросту великий, буду заробляти багато-багато грошей.
Таша тільки хотіла спитати сина, навіщо ж йому так багато грошей, як він, знову зітхнувши, сказав:
— І куплю своєму синові таку машинку. А ще дозволю інших дітей катати, адже не в усіх же можуть її собі купити, а покататися хочеться.
У Даші сльоза навернулися на очі. Вона міцніше взяла сина за руку й повела його по доріжці.
— Мамо, куди ми прийшли? – спитав Славик, коли вони зайшли до великого магазину іграшок, очі сина буквально розбіглися. — Ух, ти, які машини, — Славик підбіг до однієї й обережно поторкав її пальчиком. — Крутіше, ніж у Пашки.
— Хочеш таку? — раптом спитала Даша.
— У нас грошей немає, — Славик похнюпив голову, перша радість миттю зникла.
— Знайдемо, тільки доведеться трішки на каші посидіти й картоплі з сосисками, яких ти не дуже любиш.
— Матусю, матусю! Я буду і кашу, і картоплю, і сосиски. Обіцяю, — очі сина загорілися надією.
— Обіцяєш? І вередувати не будеш?
Син старанно закивав головою.
Взагалі-то гроші в Даші й Олексія були. Тільки от витрачати їх чоловік не дозволяв. Не дозволяв навіть на море хоч раз сина звозити.
— Це ж скільки корисних речей можна купити. Пралку ось, холодильник, — перераховував він.
— Але в нас є, Льошо.
— А раптом зламається? А викинути гроші тільки на те, щоб у солоній калюжі посидіти й на сонці посмажитися? То он, у ванні воду посоли й на балконі потім позагорай. Не вмієш ти грошима розпоряджатися.
Тому реакція Олексія на бажання сина мати машинку, на якій хлопчику в його віці можна їздити, була цілком передбачувана.
— За такі гроші можна стару справжню купити, — сказав чоловік, дізнавшись про бажання сина.
— То в нас нова справжня є. А дитині хочеться.
— Виросте твоя дитина і куди подіти? Краще накопичити. Кожна копійка на рахунку.
Усе це згадала Таша, оформлюючи покупку й доставку. Але радість сина, його засяяні очі переважили сумніви й страх знову не догодити чоловікові.
— Зрештою, я теж працюю, — подумала вона.
— Я не зрозумів? Це що? — Олексій, який повернувся додому ввечері в неділю, вперся поглядом у коробки й пакети.
— Твої речі, любий. У тебе є п’ять хвилин, щоб усе забрати й звільнити приміщення від своєї присутності.
— Та ти що? Що ти собі дозволяєш? Та ти знаєш, що ти без мене ніхто! Я тебе від твоїх батьків урятував. Я подумав дати тобі ще один шанс, а ти, значить, ось як!
— Знаю, чула, дякую за порятунок. І за шанс також, — голос Даші звучав незвично суворо й навіть, о диво! владно. Так що Олексій трохи розгубився. — А тепер я рятую від тебе себе й свого сина. І шанс даю нам із ним.
— Бі-бі, — син вирулив на машинці з вітальні.
— Купила? Гроші на вітер викинула!? Чого від тебе ще було чекати. Я завжди знав, що даремно з тобою няньчуся. Повернувся ось раніше, а ніякої вдячності.
— Що? З бази раніше турнули?
— З якої бази?
— Де ти з Васьком на катері розсікав. Значить, тобі катер в обхід сім’ї можна, а синові машинку ні?
— Немає ніякого катера, що вигадала? Вигадуєш усе, аби своє марнотратство виправдати. Буду я ще якийсь катер купувати!
Таша сунула під носа чоловікові чек і теку з документами. Вона знайшла сьогодні, коли прибирала у квартирі. Жінка зовсім заспокоїлася й більше не відчувала почуття провини через те, що купила синові машинку. Вона мовчки прочинила вхідні двері й стояла так, поки Олексій витягував коробки.
— Таша, ти що це вдіяла? — за годину зателефонувала свекруха. — Може, Олексій і перестарався. Але він хотів зробити з тебе справжню дружину й матір. А катер? Подумаєш, катер. Він його на свої гроші купив. Має право. Негайно прийми чоловіка назад!
— Дякую, Тамаро Павлівно, Вашому синові. Але більше не треба ні старатися, ні рятувати. Визнаю. Я не ідеальна дружина й ідеальною ніколи не буду. А щодо Олексія. Зрештою, він повинен, нарешті, стати щасливим, а не рятувати й перевиховувати. І так, на катер він має право. А я маю право не жити з чоловіком, який має право на катер, але в якого ні син, ні дружина ні на що права не мають.
Тамара Павлівна ще поривалася щось сказати, але Таша кинула слухавку. З Олексієм Даша розлучилася. Він, звісно, і в суді сварився, що Таша «бракована» в усіх відношеннях жінка, якій навіть дитину не можна довірити. Але суд став на бік матері.
Олексій поки живе з матір’ю. Але він уже знайшов чудову дівчину, яку терміново треба рятувати. Про це поспішила повідомити колишній невістці Тамара Павлівна.
А Даша завела собі кота.
— Що не кажіть, а кіт все-таки кращий, принаймні, рятує тільки від мишей, — сміється вона, спостерігаючи, як Хитрунчик їсть ковбасу.
