Щасливе життя Наталії розбилося в той самий день, коли Роман заявив, що вони розлучаються. Здавалося б, ніщо не віщувало такого кінця. Нещодавно їй можна було тільки позаздрити. Усі вважали Наталку щасливкою.
Успішна флористка в найпрестижнішому салоні. Достаток, приваблива зовнішність, усе було при ній. Ну а головне, звичайно, особисте щастя. Красивий, люблячий чоловік, семирічна донька, теж красуня й розумниця, весела й життєрадісна. Але саме ця основа її щастя раптом урвалася.
А ж можна було помітити провісників цього раніше. Були дзвіночки, були. То на якихось нарадах став затримуватися, то у відрядженні затримався. Але що тут дивного? Бізнесмен, таки своя справа в нього. Так Наталка себе заспокоювала, а якщо чесно, то не особливо й непокоїлася. Просто вірила йому всією душею.
Хоча навіть заповітна подруга Тетяна щось таке помічала, не пліткувала, але сказала якось:
— Ромка твій зовсім на себе не схожий став. У вас як з ним? Усе нормально?
— Ну а як інакше? Усе добре, ніяких змін. Звідки ти взагалі взяла?
— Та з його поведінки. Минулого разу-то я у вас ледь не до ночі сиділа, а його все нема. Прийшов як чужий. Тільки Олі привіт і сказав, а потім зачинився у кімнаті.
— Так втомився він, Таню, бізнес. Ну тобі ж не розуміти?
Тетяна володіла невеликим книжковим магазином, при цьому вважалася бізнес-леді. І тут раптом їй поведінка чоловіка, теж зайнятого бізнесом, дивною здалася.
— Ну, Наташо, діло, звичайно, твоє. Хоча от у мене теж усе так починалося, —
пару років тому Таня розлучилася з чоловіком, тому вважала себе досвідченою у сердечних справах.
Ну а Наталка після цієї розмови ніби задумалася, занепокоїлася навіть, але потім заспокоїла сама себе. Ну зрозуміло, Таню-то, обпеклася на молоці, тепер і на воду дме. Скрізь їй зради здаються. Але у нас такого з Романом ніколи не буде. Ось, наприклад, ці вихідні обов’язково проведемо разом.
Але не вийшло. І все через зайнятість чоловіка. Але Наталка все одно вірила, не дозволяла поганим думкам отруювати її спокій, тому жила мирно й щасливо, аж поки під час святкування дня народження не знайшла в чоловіка в кишені чек із ювелірного магазину. Виявилося, він купував якусь дорогу прикрасу, і явно не їй з донькою в подарунок.
А потім помітила у донечки на руці подряпину. «Ти коли встигла так упасти?» — здивувалася Наталка.
— Нещодавно. Це тато розсердився, коли я не хотіла йти гуляти з тітонькою Лєною. Я тоді побігла і впала.
— З якою ще тітонькою Лєною? — запитала Наталка.
— Ну, з його новою подругою, яка голосно сміється, — відповіла дівчинка.
Тут уже нічого не залишалося, крім як з’ясувати в чоловіка, що відбувається. Почалися сварки, які закінчилися тим, що Роман прямо сказав, час розлучатися.
— І чому? — намагалася зрозуміти Наталія. Усе ж добре було. Ми ж такі щасливі.
— Не хочу навіть витрачати час на пояснення, — байдуже відповідав чоловік. — Ти теж не принижуйся. Умій програвати. Так що скоро суд і хоч там не соромся.
— А без суду не розлучать, чи що? — здивувалася Наталія, зрозумівши, що всі умовляння марні.
— Розлучити з дитиною тільки в суді. Та й нам дещо з тобою поділити треба. Ти ж так просто майно мені не віддаси, доведеться через суд.
— Ти про що? — похолодівши, запитала Наталія.
— Про Олю, — відрізав Роман.
— Я не віддам її тобі ні добром, ні через суд. А він завжди на стороні матерів.
— Впевнена? — холодно усміхнувся Роман.
— Звичайно. Будеш самотнім чоловіком, та ще й зрадником, що вирішив піти з родини?
Наталка була повністю впевнена у своїй правоті, але колишній чоловік мав іншу думку.
— Звідки ти так вирішила? Я не просто так йду, а до іншої жінки. Оля, до речі, з нею вже знайома, тож я в два рахунки доведу, що саме вона буде кращою матір’ю.
І справді, на суд колишній чоловік прийшов з Оленою, цією самою кращою матір’ю, і переконливо доводив, що залишати їхню малолітню доньку Олю з Наталією ніяк не можна.
— Вона ж матеріально нестабільна, — говорив він. — Як можна доручити дитину жінці, що живе в орендованій квартирі? У неї взагалі нічого свого, тільки робота, і то вкрай ненадійна. А ось у моєї нової майбутньої дружини чудовий будинок. Місця там вистачить і дочці теж. В Олі взагалі буде своя кімната. А ще хороша няня і всі умови для розвитку.
Адвокат Наталії, досвідчена у таких справах літня жінка, що була повністю на стороні колишньої дружини, намагалася заперечувати, але Роман занадто добре підготувався, тож розбивав усі її доводи. Він вирішив зіграти на контрасті й показував фотографії будинку своєї нареченої — справді гарного й комфортабельного, що знаходився в елітному районі міста.
Суд, здавалося, готовий був стати на сторону батька. Та й сама Наталка поводилася нерішуче, налякано, при цьому сильно засмучено, ледве стримуючи сльози, тоді як наречена її чоловіка трималася впевнено й теж розповідала про те, як добре Олі житиметься саме з ними.
У цей самий момент Роман скоїв необдуманий вчинок — став звинувачувати колишню дружину в усіх гріхах. Повірити в таке було важко. У підсумку суд відклали на 2 тижні.
Це стало передишкою і для матері, і для донечки. Незважаючи навіть на те, що за рішенням суду ці 2 тижні Оля мала жити почергово — то у батька, то у матері. Наталка розуміла, принципово нічого нового їй ця відстрочка не дасть, якщо вона не знайде якісь компрометуючі факти. А в тому, що вони напевно є, вона не сумнівалася.
Адже й сам колишній чоловік, і його наречена були вкрай підозрілими людьми.
Жінка розуміла, аналізуючи поведінку Романа останнім часом. Ще підозрілішою виглядала й Олена. Так, будинок, звичайно, розкішний, і спосіб життя, судячи з усього, не бідний, але звідки б раптом, адже вона, як зрозуміла Наталка, ніде не працювала.
Ну, тобто займалася, як і Роман, якимось бізнесом, але витрати явно не відповідали одержуваним доходам.
На це можна було б зіграти в суді, але для цього потрібно мати точні відомості, яких у Наталії не було. І вона не уявляла, яким чином усе це можна з’ясувати. Навіть порадитися ні з ким.
Ось у такому стані вона зустріла давнього знайомого Григорія, власника мережі квіткових ларьків. Вони познайомилися й навіть подружилися в той самий час, як він допоміг їй під час однієї неприємної ситуації на роботі. Порекомендував досить перспективних клієнтів і шлях до підняття продажів. Ось так і зав’язалася їхня дружба.
Наталці навіть здавалося, що він симпатизує їй як жінці, і ніби намагався залицятися.
Але тоді вона була заміжня, тож відмовлялася від будь-яких спроб. Ось тільки зараз їй було не до того. Усі думки були зайняті донькою та страхом її втратити.
Григорій помітив такий стан.
— Щось трапилося, проблеми?
Наталія, не витримавши, розповіла про все. Не те що розраховувала саме на допомогу, але сил уже не було тримати все в собі.
— Розумієш, Гришо, я ж майже впевнена, що там щось нечисто. І якби я тільки могла довести… А без цього, здається, я втрачу Олю. Розумієш, не за себе навіть боюся, а за донечку. Ну як там вона житиме з цими людьми? — говорила Наталка.
— А знаєш, у мене двоюрідний брат — приватний детектив. То ж якщо у твого колишнього чоловіка є щось нечисте в справах або просто в житті, він це вияснить. У нього великий досвід у пошуках компромату, — сказав Григорій.
— Було б чудово.
Наталка відчула деяке полегшення, хоч розуміла, що до перемоги ще далеко, і все ж таки більше не почувала себе самотньою й безпомічною. Гриша не обманув, і невдовзі його брат виявив дещо про життя Романа й Олени. І вчасно, адже в Наталії почалися проблеми на роботі. Клієнти розірвали договори. Покупців ставало все менше, і все йшло до того, що квітковий салон невдовзі збанкрутує.
А чи не про це казав Роман у суді? Не можна було їй залишатися зараз без роботи. Однак це трапилося. Зрештою господар салону оголосив, що скорочує Наталію й більше не потребує її послуг. Несподівано до неї звернулася няня Олі, сказавши, що в неї є дуже негативні відомості про нову сім’ю колишнього чоловіка.
— Я випадково їхню телефонну розмову підслухала і просто злякалася. Уявіть, Роман Васильович говорив, як я зрозуміла, своїй новій жінці, що ви невдовзі без роботи залишитесь, без зарплати і без житла. І таким чином справа буде виграна. А мене звільнять і наймуть нову няню. Начебто вже знайшли. Це, звичайно, не так уже й страшно. Місце-то я завжди знайду. Та й ви, думаю, не пропадете. Але що буде з Олею? Шкода дівчинку. Мені здається, не солодко їй і там живеться. Ніби й усміхаються, і пестять, а не люблять її. Діти те не все відчувають.
Ці відомості дуже занепокоїли Наталію, але ще тривожнішим було те, що виявив приватний детектив. Виявилося, Олена була не просто діловим партнером Романа, як він запевняв. Вона була багатою вдовою свого першого чоловіка, який кілька років тому з незрозумілої причини збанкрутував, а потім його не стало.
І смерть його, хоч і була природною, але виглядала вкрай підозріло. Детектив був дуже занепокоєний цією історією.
— Куди ж потрапила моя дівчинка? І що з неї там буде, якщо її все-таки відберуть у мене, — постійно думала Наталка, при цьому намагалася не поринати в тяжкі думки. Зрештою-то суд ще не виніс рішення. Та й сумнівалася вона, що воно стовідсотково буде на користь Романа. Варто було тільки подивитися, яка бліда й нещасна приїздила донечка від нього, хоча й не скаржилася, мабуть, просто не хотіла непокоїти маму.
Коли прийшла черга Наталії жити з донькою, вона, аби Оля була спокійною й щасливою, пішла з нею в дитячий розважальний центр. Це виявилося правильним рішенням. Дівчинка досить швидко переключилася, пожважіла, загадала гру з якимось хлопчиком, своїм ровесником. Ну а Наталка, сидячи осторонь, з посмішкою за нею спостерігала.
Поруч із нею присіла жінка, мати цього хлопчика. Вони познайомилися й розговорилися.
— У вас якісь проблеми в родині? — раптом запитала нова знайома, що назвалася Юлією Олексіївною.
— Чому ви так думаєте? — здригнулася Наталка.
— Просто я дитячий психолог, — відповіла та. — Тому одразу звернула увагу, що в Олі вашій тривожний погляд. Вона явно через щось сильно переживає. Ось прям відчувається внутрішній страх. Та й вас ніби щось гризе.
— Ах, знаєте, — не витримавши, сказала Наталія, — ми обидві з неї боїмося одного й того самого, — і розповіла про свої труднощі. — Так що в такій обстановці навіть дитині важко бути впевненою в собі.
— Але їй це необхідно, інакше в дорослому віці може відгукнутися. Якщо що, подзвоніть мені, я надам вам консультацію й спробую скорегувати її стан, — сказала нова знайома, і жінки обмінялися телефонами.
— Та вже, напевно, нам це знадобиться, — сказала Наталка. — Але поки просто немає коли. Чоловік віддав мені донечку всього на кілька днів, і нам потрібно побути разом.
— Так, усе вірно, але намагайтеся не нервувати. Вірте в краще, — сказала психолог.
І Наталка зраділа, що в неї з’явився ще она підтримка.
У той час як вона всіма силами намагалася відстояти своє право опіки над донечкою, Роман теж не сидів склавши руки. Він також уперто намагався їй завадити, і йому куди простіше було досягти своєї мети. На його боці були зв’язки й гроші. Використовуючи їх, він добився того, щоб колишня дружина втратила роботу, а слідом за цим і житло.
Господиня квартири заявила їй: «Ваш чоловік розірвав договір оренди, тож доведеться звільнити квартиру». У повному розпачі Наталка прийшла до подружки, аби хоча б поскаржитися.
— Тань, ти уявляєш, що сталося? Ну яка я тепер мати? Я ж практично бомж без доходів, — плакала вона.
— Та постривай ти плакати.
Подруга, звичайно, не могла вирішити всіх проблем, але намагалася її заспокоїти й зробити хоч щось.
— Знайдеш ти і роботу, і квартиру, а поки можеш пожити в мене. Ну, додому, звичайно, взяти не можу. Знаєш сама, що на валізах живу, але над моїм магазином є невелике приміщення. Можна там і речі скласти, і навіть переночувати, поки справа не налагодиться.
Наталка була дуже вдячна, хоч і сумнівалася, що зможе щось налагодити. Того ж дня вона зустрілася з Григорієм.
— Добре, що я тебе зустрів. Якраз місце хотів запропонувати. Я ж розширюю справу. Великий салон флористики відкриваю й пропоную тобі очолити його. Ти як?
Наталія була, звичайно ж, згодна, але вона була й гордою жінкою.
— Дякую, Гришо, але ти ж це з жалю, так? — запитала вона.
— Та при чому тут це? — вигукнув чоловік. — Я знаю про твої проблеми, але з жалю запропонував би гроші. Я ж пропоную роботу, з якою ти точно впораєшся. Загалом-то, навіть я в даний момент зацікавлений у тобі більше, ніж ти в мені.
— Та вже, вибач, просто я в такому стані… Але дякую тобі величезне. Це прямо може бути порятунком, — стримуючи сльози, сказала жінка, для якої робота справді зараз була важлива.
Тим часом детектив не припиняв своїх пошуків, як виявилося, він вів уже не перший рік у рамках зовсім іншої справи. Він розслідував, що насправді сталося з чоловіком Олени, теперішньої нареченої Романа. Детектив був переконаний, що чоловік пішов не випадково, і деякі, а може й основна причина була саме в його вдові.
Тоді його найняв рідний брат померлого, але розслідування не було доведено до кінця. А ось тепер слідчий був упевнений, що вдасться з’ясувати справжню причину. Тим часом Наталія, збираючи все для переїзду, виявила в речах донечки дивний малюнок. Там був зображений чоловік, можливо, тато, з якоюсь схожою на аптечну пляшечку в руках.
Цей малюнок Наталію схвилював. Оля частенько малювала батьків, але чому з якоюсь аптечною упаковкою? Зрозумівши, що самій їй не впоратися, вона подзвонила Юлі Олексіївні й домовилася про консультацію. Але донечці про це говорити вона не збиралася, а просто сказала, що зустрінуться з тітонькою Юлею, ну й пограють трохи разом.
Оля була рада новій зустрічі з Дімою, а Юлія Олексіївна діло своє знала. Вислухавши Наталку, вона під час гри правильно поставленими запитаннями дізналася від дівчинки про те, що Оля почула гостя у батька.
— Вони і з тітонькою Лєною говорили про якісь вітаміни, які якомусь дядькові давали. Тато говорив, що це небезпечно, а тітонька Лєна казала, що дурниця. Вона їй якійсь бабці ними її ліки замінила, і все було добре. Бабуся теж заспокоїлася, як вона сказала.
Зрозуміти сенс такого висловлювання було б важко, якби Наталка від того ж детектива не знала, що перший чоловік Лєни незадовго до смерті скаржився на нудоту й біль, прямо кажучи про отруєння. Мати його відійша з таких самих симптомів.
Тобто ця Лєна, судячи з усього, аферистка ще та. Правда, показань дитини було недостатньо. Йти з ними до суду марно, а Наталії ще належав свій суд.
Детектив, дізнавшись про слова дівчинки, знайшов колишню домробітницю Олени й з великим трудом, але все ж витягнув із неї визнання про те, що вона бачила, як молода господиня підміняла ліки свекрусі.
— Але це я тільки вам кажу. До суду я не піду і при ній не скажу. Це дуже страшні люди. Вони вміють закривати роти, — сказала, тремтячи від страху, літня жінка.
Так що знову непряма улика.
— Але дістати прямі за таких вихідних даних уже набагато легше, — підбадьорливо сказав детектив.
Наталії ж належало піти на свій головний суд. Напередодні вона зустрілася з Григорієм, що за останній час став їй справжнім другом.
— Не переживай, усе буде добре, — підбадьорливо сказав він і подарував Олі іграшку — маленьку плюшеву конячку. — Сподіваюся, вона принесе вам перемогу й щастя.
На суді ж усе спочатку складалося не на користь Наталії. Роман знову прийшов зі своєю нареченою, і вони вголос розписували всі недоліки нерідної матері, з якою дівчинка буде в небезпеці. Але в самий критичний момент адвокат Наталії раптом сказала:
— Ваша честь, я прошу уточнити в самої дитини, де б вона хотіла жити. Їй уже достатньо років, щоб висловити свою думку.
Адвокат її противників був рішуче проти, але суддя, глянувши на налякану дитину, запитав її:
— Скажи, будь ласка, з кого зі своїх близьких ти почуваєш себе в найбільшій безпеці? Хто завжди вислухає, хто зрозуміє?
Роман підбадьорливо усміхнувся. Олена теж дивилася на Олю з усією ласкавістю, на яку була здатною. Але дівчинка, помовчавши і міцно стискаючи конячку, твердо сказала:
— З мамою і з дядьком Гришею. Вони ніколи не кричить. А в тата й тітоньки Лєни будинок хоч і гарний, але страшний. Там лікарнею пахне. І вони шепочуться за дверима. Я одного разу вночі чула, як тітонька Лєна казала, що бабуся їй заважала, і вони дали їй погані ліки. Мені страшно там спати.
У залі повисла тиша. Остаточне рішення було знову перенесено з урахуванням відкритих обставин. Але до часу чергового засідання батькові та його нареченій було вже не до опіки. Проти них відкрили кримінальну справу. А все завдяки анонімній посилці, яку отримала Наталія.
Це був запис розмови Романа з Оленою, де вони планували отримати опіку над донькою, а потім будь-якими способами вивезти Наталку з міста. Після всіх відкритих обставин вони були заарештовані прямо в залі суду. А Наталія після всього пережитого, отриманої половини майна вийшла заміж за Григорія. Він усиновив Олю. Родина була абсолютно щаслива.
