— Чому твоя мати не хоче переїхати в ту квартиру, яка роками стоїть порожньою? — тихо запитувала Дар’я у чоловіка. — Ми тіснимося всі разом у двох кімнатах, а однокімнатна в центрі пустує.
— Ти ж її чудово знаєш, — виправдовувався Максим. — Вона не хоче жити сама і вважає, що зараз усе ідеально.
— Клас, — злилася Даша. — Особливо стане ідеально через чотири місяці після появи нашої дитини.
— Може, нам туди перебратися? — сумнівався чоловік. — Звичайно, місця небагато, але краще втрьох в однокімнатній краще, ніж всім разом у цій квартирі.
— Такий собі варіант, — бурчала Дар’я. — Якщо чесно розсудити, то їй одній там місця було б достатньо. Час вже щось вирішувати з цим.
Максим намагався підібрати слушний момент і потрапити в потрібний настрій матері. Намагався акуратно просувати свої інтереси, щоб не образити матір і щоб не створювалося враження, що вони з дружиною її виганяють з власного дому.
— Мені подобається моя квартира, тому про переїзд не може бути й мови, — рішуче заявила Таїсія, вислухавши всі пропозиції сина.
— Але після появи дитини тут зовсім тісно буде, — терпляче пояснював своє прохання Максим. — У тебе маленька кімната, а наша взагалі прохідна. У підсумку нікому спокою не буде.
— Не подобається жити зі мною, шукайте окреме житло в оренду, — рішуче відповіла вона.
— Але квартира бабусі стоїть пуста, — не розумів такого впертості чоловік. — Якщо ти не хочеш туди пускати квартирантів, давай ми з Дашею переїдемо туди.
— Ні, — безапеляційно заявила Таїсія.
— Але ми хочемо жити окремо, — втрачав терпіння Максим.
— Тему закрито і перегляду не підлягає, — відчеканила вона.
Даша сердилася на чоловіка, тому що він не зумів з матір’ю домовитися, але найбільше дівчина була сердита на свекруху.
— Отже, ось як твоя мати до майбутнього онука ставиться, — розхажувала вона по кімнаті. — Місця немає, через безсонні ночі з дитиною вона нас у спокої не залишить, і взагалі, сім’я має жити окремо.
— Ага, — відповідав чоловік. — Не треба було одразу після весілля у квартиру матері заїжджати.
— Взагалі-то, я розраховувала, що це буде тимчасово, — чесно відповідала Даша. — Ти ж сам розповідав, що залишилося житло твоєї бабусі і навіть з хорошим ремонтом. Я розраховувала, що Таїсія Петрівна до мене придивиться, і, з часом, дозволить нам самостійно своє життя будувати на окремій території.
— Хочеш, сама з матір’ю розмовляй! — розсердився Максим. — Я з нею сваритися не збираюся!
Даша спочатку намагалася натяками свекруху підвести до ідеї з переїздом. Але вона незважала на натяки і постійно переводила розмову на інші теми. У підсумку Дар’я налаштувалася на відверту бесіду, намагаючись акуратно висловлювати свої думки і прохання.
— Ти думаєш, я зовсім нічого не розумію? — образилася свекруха. — Ти спочатку мене натяками зводила, тепер уже напряму дієш.
— Зрозумійте правильно, — не здавалася Дашка. — Нам справді тісно, а після появи дитини спокою не буде в домі. Ви людина поважного віку, вам відпочивати потрібно більше і себе берегти.
— Я хочу брати участь у житті онука, — наводила вона свої доводи. — До того ж, невже нам разом погано живеться?
— Ні, але… — намагалася бути послідовною Даша.
— От і добре, — Таїсія давала зрозуміти, що розмову закінчено. — Ми з батьком Максима після весілля жили з його батьками і сестрою в однушці, і нічого.
— Але зараз інші часи, тоді інших варіантів не було, — намагалася сперечатися Дар’я.
— Ми цю квартиру самі з чоловіком купували, коли Максим у перший клас пішов, — продовжувала вона. — Однокімнатна залишилася від моїх батьків, і я ще не вирішила, як їй далі розпоряджатися.
— Але це ж неправильно! — обурилася жінка. — Від того, що самі жили в складній ситуації, створювати додаткові труднощі нам з Максимом.
— З чого ти взяла, що ми жили складно? — образилася свекруха. — Однією сім’єю живеться легше, це ви намагаєтеся відокремлюватися.
Дар’я була засмучена і чоловіка постійно пілила. Вона навіть подумувала продемонструвати гордість і тимчасово до своїх батьків перебратися.
— Неправильно так чинити, доню, — сказала їй розсудлива мати. — Ти маєш розуміти, що якщо зараз до нас переїдеш, тільки щоб чоловіка роздратувати, потім сама і залишишся.
— Як це пов’язано? — сердилася Даша. — Нехай Таїсія замислиться, що через її провину може розвалитися сім’я сина. І Максим нехай продемонструє рішучість.
— Ага, а може вийти навпаки, — говорила мати дівчини. — Ти тільки за поріг, а свекруха почне йому в вуха погане про тебе лити. Залишишся сама в підсумку, ще й з дитиною на руках.
— Але ви ж з батьком нас не виженете? — хнипала Дар’я.
— Ти зовсім з глузду з’їхала? — намагалася привести її до тями мати. — Цей дім завжди відкритий для вас. Хочете переїхати, ласкаво просимо. Тільки з чоловіком переїжджай, якщо сім’ю хочеш зберегти.
Дар’я подумала про цю розмову і трохи запал вгамувала, тому що жити на околиці в такій самій двушці з батьками не здавалося ідеальним виходом. Тим більше, з батьками жила її молодша сестра і переїзд їх з Максимом перетворив би маленьку квартиру на гуртожиток. Свекруха сама більше цю тему не піднімала, а Даша продовжувала генерувати ідеї. Потрібно було терміново щось придумати, тому що до пологів залишалося три місяці, а вони навіть не знали, де поставити ліжечко сина.
— Я тут подумала і вирішила, — почала Таїсія розмову з сином і невісткою за два місяці до появи онука.
— Що? — з надією одночасно випалили вони.
— Даші у пологовий у липні, — підраховувала вона. — Я якраз на дачі планую займатися консервацією та заготовками, так що у вас буде трохи часу, щоб звикнути до ролі молодих батьків.
— А потім, як житимемо? — хотіла повного розуміння Дар’я. — На дачі ви пробудете не більше місяця, це нічого не вирішує.
— Далі житимемо так само, як і сьогодні, — відчеканила Таїсія. — А в чому проблема?
— У тісноті проблема, — не стримався Максим. — І ще проблема у відсутності особистого простору. Ми в прохідній кімнаті спимо, і ти через нас ходиш у спальню. А через пару місяців ще немовля додасться.
— Ну, пробачте, палаців заморських не маємо, — знову образилася пенсіонерка. — Можу знову запропонувати: не подобається вам — ідіть на орендоване житло.
Даша не розуміла такої принциповості, а в Максима остаточно здали нерви від постійних розмов на цю тему. І він справді знайшов в оренду однокімнатну квартиру в іншому районі. Молоді швидко переїхали. Тепер чоловікові було б далеко й незручно їздити на роботу, квартира була маленькою, але там вони змогли б бути самі собі господарями.
— Несподіване і неправильне рішення, — висловилася Таїсія.
— Ми одразу і чесно все сказали, — не збирався здаватися Максим. — Якщо ти вважаєш, що правильно нам з маленькою дитиною поневірятися по чужих кутах, хай так і буде.
— Це ваше рішення, — зберігала вона незворушність. — Я вас з дому не виганяла, самі вередуєте багато, і ось результат.
Даша відчувала свою провину через неприємну ситуацію і ловила косі погляди свекрухи. Максим був сердитий і ображений на матір, яка відмовилася проявити розсудливість і розуміння. Таїсія називала невістку винуватицею цієї халепи і вважала її вплив на свого сина надто сильним.
— Даремно ти так! — говорила Таїсії потім подруга Віра. — Варто було поступитися молоді однією з двох квартир.
— Ну вже ні! — не здавалася жінка. — Не вистачало, щоб невістка мені умови ставила і майном моїм розпоряджалася.
— Так у тебе один син, — намагалася достукатися Віра. — І тепер від невістки багато в чому залежить, чи матимеш ти доступ до онуків і сина.
— Куди вони подінуться, — розмірковувала Таїсія. — Зараз помикаються по чужих кутах, і назад прийдуть проситися. А я ще подумаю, на яких умовах приймати їх назад, і чи приймати взагалі.
Але очікування жінки не справдилися: син з родиною не повернувся ні через рік, ні через два. Влаштувався на другу роботу, оформив іпотеку і намагався всім необхідним дружину і сина забезпечувати. Таїсія вважала таку поведінку проявом грубості й образи. А в правильності своєї позиції навіть не сумнівалася – надто горда вона була, щоб свої помилки визнавати.
