Чи не дивитесь ви у криве дзеркало? Навіть якщо у нього блакитні очі, воно вам купило шубу і ви закохані

Жила одна дівчинка, розумниця і красуня, знала чотири мови, пироги смачнющі пекла, а як гляне, так з-під вій волошкові пелюстки летять. Жила та раділа.

Йшла вона одного разу по вулиці та й зайшла до крамниці, а в крамничці дзеркало, старовинне, красиве, велике – у весь зріст і навіть більше, а рама позолочена із завитками. «Краса!» – подумала дівчинка. Купила його, і принесла додому.

А далі щось пішло не так. Одягне дівчинка плаття улюблене, а дзеркало їй: «Повнить і колір не твій! Ти в ньому схожа на оселедець слабкого посолу!». Дівчинка гляне: «Правда, чи що, оселедець?» – і відкладе плаття. Заспіває дівчинка, а дзеркало: «Н-да, голос так собі, слабенький, ну і репертуар, прямо скажемо не твій». Дівчинка і замовкне. Збереться дівчинка у відпустку, а воно: «Бач, пузо гріти!». Або: «Чого там не бачила в Європі-то? Хіба гроші зайві завелися?».

Дійсно, дівчинка думає, грошей немає. І сидить удома. А вдома все теж, приготує дівчинка гречку по-боярські а дзеркало: «Дpянь, а не гречка. Інша справа у Ганни Петрівни».

Загалом, стала марніть наша дівчинка. Схудла на п’ятнадцять кіло, зблідла, три з чотирьох мов забула, сидить удома, ніяких волошкових пелюсток з-під вій, а носить одні балахони. І робота її не радує, і вдома не відпочиває. Як не спробує краще стати, все не те, все дзеркало забракує. Туга. Раз тільки бачить: в бібліотеці лекція про символістів. Дай, думає, піду, відведу багатогрішну душу. Дуже вже любила дівчинка символістів.

Зібралася, значить, в сумочку зошити поклала, яблуко туди ж, ручку, светрик зі стільця бере, йде повз дзеркало, а воно їй як би між іншим: «Символісти-то твої – суцільно бoжевiльні, жодної порядної людини». Саме цього дівчинка і не стерпіла. «Що-о-о? – каже дівчинка. – Що-о-о ти сказало?»

А дзеркало їй таким задоволеним голосом: «Бoжeвiльні! І жодної порядної, нapкoмaни, та poзпycники», – і хіхікає гидко. Стала дівчинка сперечатися, і не на життя, а на cмepть: предмет вона знала, критику пам’ятала з цитатами, вірші – напам’ять! Годину сперечається дівчинка, дві, вже й лекція в бібліотеці за половину, і валер’янки два рази собі наливала, і підручників принесла інститутських, – ефекту нуль!

Вона йому: «Розумієш?» А воно знай собі: «Посередність!» Уже й ніч минула, і день, і два, і три. Так, може, і зійшла б дівчинка з розуму, тільки повз кімнату проходив добрий чоловік, то чи до сусіда зайшов, чи то чого, чує – шумно, заглянув до дівчинки, подивився навкруги кімнати і каже: «Дівчинка, а дівчинка. Ти б не старалася так. Дзеркало-то це – криве».

Оп-па. Дивиться дівчинка, а воно і справді криве, справи так справи!

Тоді винесла його дівчинка зі своєї кімнати, шторою якоюсь закрила і ніколи в нього більше не дивилася.

А далі справи пішли на лад. Згадала дівчинка три мови, ще дві вивчила, сукні всі їй до лиця, гречка у неї дивовижна, пелюстки з-під вій – гірської лаванда.

Мораль цієї байки така: чи не дивитесь, друзі, в криве дзеркало. Навіть якщо у нього блакитні очі або воно вам купило шубу. Навіть якщо ви з ним познайомилися так, що «це просто доля». Навіть якщо ви з ним дружите з п’ятого класу і в дитинстві обмінювалися кофточками і ляльками. Навіть якщо воно вам родич. Навіть якщо воно нібито говорить вашим власним голосом.

Читайте також: Дівчина поверталася додому і побачила брудного, скорченого хлопця, який повз вулицею. Вона наважилась підійти

Якщо вам все гiрше і гiрше, і ви схудли на п’ятнадцять кіло, і в кімнатці з дзеркалом день вам не білий і не милий – це вірний знак. Винесіть його або закрийте такою шторою, щоб не пропускала отpyйних променів.

А якщо вже глянули, то не намагайтеся зрозуміти, що там та як, і що б воно  не сказало і це, побережіть розум. Не аналізуйте чуже бeзумcтво. Це просто криве дзеркало.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram