Діана була дівчиною видною та цікавою у спілкуванні. Вона мала багато захоплень, а у вільний час допомагала рідним – одним словом, не могла сидіти на місці. Хлопцям це подобалося і вони біля неї завжди крутились. Але вибір дівчини припав на Дениса. Він був трохи старший за Діану та з життєвим досвідом.
Після весілля почались проблеми. Приводу для ревнощів з кожним днем ставало більше. Денис не давав їй спокою, навіть у дрібницях. Не носи червону блузку. Вдягни довгу спідницю. Тобі не треба така гарна зачіска та яскрава помада.
Денис все забороняв дружині та ревнував її до всіх, до кого тільки міг. Дівчина все терпіла та терпіла. Вона намагалась догодити чоловіку. Робила ледь помітний макіяж, перестала фарбувати волосся та ходити на манікюр. Чоловік їй це не дозволяв.
З часом Діана стала гірше одягатися, скромніше себе поводила та змінила звички. Вона вже не була такою яскравою, як при знайомстві з Денисом. Чоловік давно перестав говорити їй компліменти, але ревнувати менше не став. Діана любила Дениса, тому йшла на поступки й намагалась слухатись, щоб догодити.
Минув час і Денис не впізнав свою дружину. Вона стала простою та нецікавою.
— Це ти мене так виховав, – говорила кожен раз дружина, коли накривала на стіл вечерю. – Напевно, тобі подобаються прості сільські жінки.
Денис мовчав. Він розумів, що своїми ревнощами, сам же і зробив собі гірше. Допустив, щоб його дружина виглядала не так красиво, як могла. Діана слухалась чоловіка та змінювалась, не тільки тому, що любила Дениса, а, тому що не хотіла терпіти його образи, через ревнощі.
Денис би і радий щось змінити, та вже запізно
