Для батьків нареченої весілля доньки — це «соціальний звіт» перед родиною та сусідами. Для молодих — це шанс на власне житло. Коли на кону опиняються 20 000 доларів, подарованих дідусем-емігрантом, у повітрі пахне не трояндами, а судовою тяганиною.

Для батьків нареченої весілля доньки — це «соціальний звіт» перед родиною та сусідами. Для молодих — це шанс на власне житло. Коли на кону опиняються 20 000 доларів, подарованих дідусем-емігрантом, у повітрі пахне не трояндами, а судовою тяганиною. 

Тамара Петрівна, мати нареченої Каті, вже два місяці жила в стані оперативного штабу. Вона забронювала заміський комплекс, замовила флористів із Нідерландів і меню, де кількість ікри на квадратний сантиметр перевищувала всі норми здорового глузду. 

— Катю, ти не розумієш, — повчала вона доньку. — На весіллі буде двоюрідний дядько з міністерства, куми з бізнес-еліти. Ми не можемо просто «посидіти в ресторані». Ми маємо показати статус!о

Катя та її наречений Денис, обидва — архітектори з іпотекою на 20 років у передмісті, дивилися на цей карнавал із жахом. 

— Мамо, дідусь прислав ці 20 тисяч доларів мені в подарунок. А не на весілля, прогуляти ці шалені кошти за 2 дні. Це «сімейний капітал». Ми з Денисом хочемо закрити частину кредиту, щоб не платити величезні відсотки. Нам не потрібні гості, яких ми бачили раз у житті! Ну і нарешті – це не етично зараз, з таким розмахом гуляти. У вас є зайві гроші – давайте їх сюди. Я знаю, куди їх задонатити.

Суперечка перейшла у фазу «морального шантажу». Тамара Петрівна хапалася за серце, батько нареченої мовчав, дивлячись у телевізор, а Денис почав рахувати. 

— Якщо ми витратимо ці гроші на банкет, — доводив він, — ми за наступні 10 років переплатимо банку ще 15 тисяч доларів тільки відсотками. Тобто цей один вечір з ікрою коштуватиме нам 35 тисяч. Це ціна однокімнатної квартири в області!

Але Тамара Петрівна була невблаганна: 

— Гроші прийшли на свято! Дідусь хотів побачити фотографії щасливої внучки в палаці, а не твою банківську виписку! Соромно бути такими скупими в такий день.

Ситуація загострилася, коли батьки Дениса, прості вчителі, заявили, що вони теж «скинуться» — візьмуть кредит на 5 000 доларів, щоб «не виглядати бідними родичами» на фоні пафосної Тамари Петрівни. 

— Тату, ви що? — кричав Денис. — Ви будете три роки віддавати пенсію за те, що люди один вечір поїдять м’яса?

У сім’ї почався розкол. Катя плакала, Денис погрожував просто розписатися в джинсах і поїхати в гори. Родина розділилася на «романтиків-марнотратів» та «цинічних прагматиків». Кожна вечеря закінчувалася підрахунком того, хто скільки «винен» родині за виховання та освіту.

Кульмінація настала за два тижні до церемонії. Денис, який мав зайнятися переведенням грошей від дідуся на рахунок ресторану, виявив дивне. Рахунок у закордонному банку був заблокований через «перевірку походження коштів».

Більше того, з’ясувалося, що батько Каті, надіючись на ці ж гроші, потайки взяв «швидкий кредит» під величезні відсотки, щоб оплатити завдаток за сукню та лімузин. 

— Я думав, ми просто перекриємо це пізніше, — виправдовувався він, коли Денис прийшов до нього з питаннями.

Система дала збій. Реальних грошей на руках не було. Були лише заброньовані послуги на тисячі доларів, величезні пені за скасування і батько, який опинився на гачку у мікрофінансової організації.

Тамара Петрівна ще не знала про катастрофу. Вона продовжувала замовляти «додаткові опції» — живих метеликів та піротехнічне шоу. Денис та Катя стояли посеред орендованого залу і розуміли: через 14 днів сюди прийде 150 людей, а за все це… нічим платити.

Дідусеві гроші зависли в бюрократичному пеклі, кредит батька зростав щогодини, а батьки Дениса вже отримали схвалення на свою позику, яку вони не зможуть віддати. 

— Весілля не буде, — тихо сказала Катя. 

— Буде, — відповів Денис, дивлячись на рахунки. — Але це буде весілля, а не процедура банкрутства двох родин. Або ми зараз зупинимо цей потяг, або ми всі вилетимо під укіс.

Денис не став чекати ранку. Він зібрав усіх за кухонним столом: Тамару Петрівну, тестя Олексія та батьків із боку нареченого. На стіл він поклав не весільний альбом, а ноутбук із відкритою таблицею Excel та виписку з мікрофінансової організації, яку він витягнув із пошти тестя.

— Мамо, тату, сідайте. Зараз буде сеанс екзорцизму, — голос Дениса був сухим. — Тамаро Петрівно, ви замовили метеликів за 500 доларів. А ви знаєте, що ваш чоловік взяв кредит під 1.5% на день, щоб оплатити завдаток за ваш «Золотий фазан»? Це 540% річних. Поки ми тут обговорюємо меню, ми винні банку вже вартість вашого лімузина — просто у вигляді відсотків.

Тамара Петрівна зблідла. Олексій опустив очі в підлогу. Батьки Дениса, які вже тримали в руках підписаний кредитний договір на 5 000 доларів, завмерли.

— Гроші дідуся заблоковані банком через фінмоніторинг, — продовжував Денис. — Перевірка триватиме від місяця до трьох. У нас немає 20 тисяч. У нас є нуль і борги, які ростуть швидше, ніж Катя встигає приміряти фату.

У кухні запала тиша, яку переривало лише цокання годинника. Тамара Петрівна вперше за два місяці не хапалася за серце — вона рахувала.

 — Але ж… гості. Дядько з міністерства… Що ми йому скажемо? — прошепотіла вона.

— Ми скажемо йому правду, — втрутилася Катя. — Що ми не хочемо починати життя з боргів, які з’їдять нашу квартиру. Мамо, якщо ми зараз не скасуємо ресторан, через місяць колектори будуть дзвонити не тільки татові, а й тобі на роботу.

Це був момент «збою» традиційного сценарію. Денис взяв на себе роль антикризового менеджера. — Мій план такий:

1. Негайна деструкція: Ми скасовуємо заміський комплекс. Втрачаємо завдаток, але рятуємо основну суму.
2. Стоп-кредит: Батьки, ви завтра йдете і анулюєте договір, поки гроші не зараховані. Катя, ти повертаєш сукню. Візьмемо щось простіше в оренду.
3. Ребрендинг: Весілля буде. Але не на 150 осіб, а на 15. У батьків на дачі. Фуршет, легке вино і жодних метеликів.

Тамара Петрівна намагалася пручатися ще два дні. Вона дзвонила подругам, плакала, що «діти збожеволіли». Але коли Денис показав їй графік, як через пів року їхня дача може піти з молотка за борги Олексія, її «соціальний фасад» тріснув.

— Добре, — здалася вона. — Але я сама обдзвоню гостей. Скажу, що Денису запропонували контракт у США і ви терміново розписуєтесь і їдете.

— Кажіть, що хочете, — відповів Денис. — Головне — цифри.

Вони провели «зачистку». Відмова від флористів, лімузинів, ведучого з телебачення та піротехніки зекономила їм 12 000 доларів, які вони ще навіть не встигли витратити, але вже збиралися позичити. Денис власноруч погасив мікрокредит тестя з власних заощаджень, які відкладав на ремонт. 

— Це твій весільний подарунок, тестю, — сказав він. — Більше ніяких «швидких грошей».

Весілля відбулося через два тижні на дачі під Києвом. Замість голландських тюльпанів — польові квіти, замість ікри — домашні закуски і шашлик, який смажив батько Дениса.

Дядько з міністерства, до речі, не приїхав, надіславши лише вітальну листівку, чим остаточно довів Тамарі Петрівні марність її попередніх зусиль. Зате прийшли справжні друзі. Атмосфера була такою, якої не купиш ні за які гроші дідуся — люди сміялися, танцювали на траві під звичайну колонку і не боялися погрішити проти «етикету».

Загальні витрати на свято склали 800 доларів.

Гроші від дідуся прийшли через два місяці після весілля. Коли Катя та Денис побачили суму на рахунку, вони не відчули бажання «відсвяткувати на широку ногу».

— Знаєш, — сказала Катя, дивлячись на екран банкомата, — якби ми не «зламали» систему тоді, ці гроші зараз просто перекрили б дірки в наших кишенях. А тепер… Тепер вони внесли ці 20 000 доларів як дострокове погашення іпотеки. Це скоротило термін їхнього кредиту на 8 років і зекономило їм понад 14 000 доларів майбутніх відсотків.

Тамара Петрівна тепер хвалиться сусідкам: «Мої діти такі раціональні! Купили майже всю квартиру за раз, самі впоралися!». Вона забула свій гнів, бо успіх (навіть такий фінансовий) у її колі важив більше за разовий банкет.