Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Чоловік довгі години стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вийти метелик. Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив все що міг, і що ні на інше у нього не було більше сил.
Тоді спостерігач вирішив допомогти метелику, він взяв складаний нoжик і poзpізaв кокон. Метелик негайно вийшов. Але тільце було слабким і немічним, крила були прозорими і ледь рухались.Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Нічого не сталося!
Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої неросправлені крила. Він так і не зміг літати.
А все тому, що людина, бажаючи їй допомогти, не розуміла того, що зусилля, щоб вийти через вузьку щілину кокона, необхідне метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися.
Читайте також: Чия любов сильніша. Коротка і нaдзвичайно мудра притча
Іноді саме зусилля необхідне нам у житті. Якби нам дозволено було б жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені.
Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Ми ніколи не змогли б літати.
