Коли нaродила свою дівчинку, я мріяла про її щастя, уявляла, якою вона виросте, як піде в школу, буде дорослішати. І, звичайно, мріяла і про те, як вона закохається, хотіла стати їй подругою, щоб вона могла зі мною всім ділитися, про все розповісти.
І ось цей час настав, наша двадцятирічна дочка закохалася, тільки не принесло це радості, і виявилося зовсім не так, як я уявляла в мріях. Закохалася вона в людину на 24 роки старшу за неї. Може бути, це і не настільки страшно – різниця у віці, хоча я особисто нічого хорошого і нормального в цьому не бачу. Але, до всього іншого, її обранець три рази був одружений, а зараз обіцяє доньці одружуватися з нею в четвертий раз.
У всіх минулих сім’ях залишилися діти, і в останній сім’ї росте син, а його дружина проклинає мою дівчинку, вважаючи її розпущеною (це я ще м’яко сказала). Вона навіть приходила до нас додому влаштовувати скандал. Після нього чоловік зліг з серцевим нападом, а я, напевно, посивіла.
Я сто разів розмовляла з дочкою, пояснювала їй все, намагалася присоромити, розповідала про дітей, яких кинув батько, про дружину, яка зараз страждає. Але вона сама плакала і тільки говорила, що любить, що жити без нього не може. І що з дружиною він все одно розійдеться, що не вона тут причина. Але як можна вірити людині, яка вже обдурила трьох жінок, дружин і кинув трьох дітей ?!
Читайте також: Поради та прикмети щодо обручок “на добре життя та вірну сім’ю”
Я намагалася поговорити і з тим чоловіком, який запаморочив голову нашої дівчинки. Звичайно, він дуже представницький, моложавий, при грошах, досвідчений – вміє красиво залицятись, задарував її подарунками, заговорив словами, наобіцяв золоті гори. У нас з чоловіком просив пробачення і говорив, що любить, що це сильніше його, що дочка буде щаслива з ним, мало не плакав. А коли я нагадала про всіх дружин і дітей, він сказав, що вони забезпечені, і там немає претензій. Гаразд, претензій немає, а совість де ?!
Чоловік вимагає все це негайно припинити, а як? Замкнути її в квартирі? Відібрати одяг або силоміць кудись відвезти? Але ж вона – доросла вже, та й, хто знає, може, це доля в неї така, і на роду написано так. Якби той чоловік сам щось зрозумів, повернувся в сім’ю.
Одне вмовила – поки не робити ніяких рішучих кроків, а перевірити свої почуття, щоб пожили разом, чи не розписуючись, і вже, звичайно, не нарoджуючи дітей! Дочці інститут закінчити треба, а не про сім’ю думати. Але її кавалер обіцяв, що і вчитися вона буде, і все інше в неї буде добре, і свій будинок, і машина.
Ми ж живемо середньо, як більшість людей – на необхідне вистачає, а про зайву нам якось і не думається дуже вже. А дочка тепер каже що сама, нарешті, життя справжнє побачила, що не доведеться копійки рахувати і думати, що з’їсти і що купити. У неї з’явилися красиві і дорогі речі, подруги заздрять.
Гаразд, я можу зрозуміти недосвідчену дівчинку, якій закрутили голову, але про що думає цей чоловік? Він же немолодий уже – скоро «п’ятдесятка», велика частина життя минула. Коли він старим стане, вона тільки в силу увійде, і що тоді робити? Буде сидіти біля ліжка старого хворого чоловіка, молода, повна сил ?? А діти?! Якщо вони нaродять дитину, як хочуть, так його ж виростити потрібно, до розуму довести, а в його-то віці хіба встигнеш ?!
Або йому наплювати на майбутнє, і він живе сьогоднішнім днем? Але якщо любить, так що ж про неї-то не подумає, якщо і правда любить ?! Хоча, якщо він не думав раніше, коли тих дружин кидав, з чого б зараз замислюватися. Де совість у людей, відповідальність, хоч якась мораль? Ну не терпиться тобі погуляти від дружини, так є ж багато розлучених жінок, які тільки раді будуть. Навіщо ж псувати життя молоденької дівчинки ?! У неї тільки в школі один хлопчик був недовго, дружили, і все! А зараз її не впізнати, вона і правду закохалася так, що нічого більше не чує і не розуміє, навіть страшно
У будинку, як ніби небіжчuк – похмуро, сумно. Чоловік постійно хворіє, його ця історія зовсім підкосила – я і за нього переживаю, не дай Бог, що трапиться ?! А наша єдина дочка, немов чужа: прийшла-пішла, тільки ночує, та й то, не завжди. Правда ще дзвонить і попереджає, що не прийде. Дочка каже, що любить і щаслива. А яке ж це щастя, коли ми з чоловіком від горя почорніли, коли там кинута дружина і дитина страждають ?! Хіба можна щось хороше побудувати на горі інших людей? Тільки вона нічого не розуміє.
Не знаю, що й робити, і чи є взагалі якісь способи якось змінити все, що сталося? І дивитися на це сил немає, і зробити нічого не можна.
Ольга Іванівна А.
