Ми зустрілися в кафе, Іра була, як завжди одягнена з голочки. Волосся розсипалося по плечах золотистим блондом.
-Ти зовсім не змінилася. – Сказала вона мені – все така ж, людина-чудо.
Ми весело розсміялися. Я дійсно з боку можу здатися такою. Вічно багато справ, постійно кудись поспішаю. Все життя на бігу. Але мова в розповіді не про мене. Джерело
Іра одна з моїх «дворових» подруг. Тільки з дитинства вона вже чітко знала, що вийде заміж тільки за багатого. Але так вийшло в її житті, що багатих мужиків якось не траплялося. А брати те що було, вона не хотіла. Любов і міцні довірчі стосунки, це не про неї.
Іра надпила міцну каву і почала розповідати:
– Думаєш, я вийшла заміж? Як би не так. Три роки витратила на багатого мачо, як мені здавалося, а на ділі?
Машина виявилася від фірми, та й він зовсім не генеральний директор, а звичайний водій! Уявляєш! Я три роки думала, що ось воно, моє щастя прийшло. У нього навіть квартира орендована. Я навіть і подумати не могла, що він живе на голу зарплату!
– Як же ти, зі своєю хваткою, його не розкусила? Зазвичай у тебе це за кілька тижнів виходить.
– Так дурна я. Вірила, а він брехав. А я навіть, уявляєш, вже думала, що я по-справжньому полюбила людини. Він мені такі подарунки дарував. Ось подивися, ось цю каблучку він мені подарував на річницю.
Я подивилася, на Іриному пальці дійсно красувалася дуже рідкісне і незвичайна каблучка. Справжній витвір мистецтва.
-Ах, який він гарний! Ти б тільки його бачила.
-Іро, я тебе не розумію. Ну, якщо він тобі подобається, то навіщо тоді ти шукаєш собі багатого?
-Не тямиш? А я не хочу працювати, не хочу спину гнути. Жити хочу, як нормальна людина. І в старості хочу жити де-небудь в Туреччині або в Єгипті, а не тут, на пенсію.
Я мовчки пила каву. Я бачила, Ірка хоч і злитися, що він її обдурив. Але він їй виразно подобався. Можливо, вона навіть і кохала його. Але Іра завжди була вперта. Треба, значить треба, а навіщо треба не зрозуміло.
-Іра, по-моєму, ти, справді, закохана.
-Що ти таке кажеш. Як я – королева, можу полюбити … бомжа?! Точно, він же натуральний бомж! Ще й прикидався!
-Ну а ти не думала, що прикидається він тільки тому, що хоче сподобатися тобі? Сама подумай добре. Гроші це все чудово. Але ж в будь-який момент і вони можуть скінчитися. Та й як жити з грошовим мішком, не люблячи? Або ти думаєш, любов з часом прийде? Не прийде, не тешся ілюзіями.
-Можливо, ти і права. Я навіть трохи сумую за своїм тигреням.
-Скільки ви вже не разом?
-Два дні. Я, як дізналася, що він бідний, так і занесла його всюди в чорний список.
-А як ти взагалі дізналася?
-Так сестра його і сказала мені. Уявляєш, я за покупками пішла, а вона до мене підходить і каже. Ви Ірина? Ну і сказала, що її брат насправді “гол, як сокол”. Вірніше, як водій. А навіщо мені водій.
-А ти раніше то, за три роки цю сестру, не бачила, чи що?
-Ні … Слухай, а правда. Про сестру то він мені і не розповідав ніколи.
-Ір, кидай дурницями займатися. Любиш, так люби. Не слухай нікого. Все, я пішла, побачимося.
Як виявилося, ніякої сестри і не було у тигреня. Він дійсно був не бідний, а та дівчина, хотіла отримати його. Але він завжди був з Іриною, ось вона і придумала такий план. Підступність закоханих не знає кордонів.
Коли ми зустрілися наступного разу, Ірка просто світилася вся:
-Я заміж виходжу.
-Вау, вітаю! За тигреня сподіваюся?
-Так. Так. Ти запрошена, моя дорога. Я дуже добре подумала тоді. А правда, навіщо мені гроші, якщо немає любові? Що на них купиш? Вже на їжу то я і сама можу заробити. Ну, я і зателефонувала йому. Ми помирилися. Він, звичайно, і не зрозумів, що ми розлучалися, ну це й на краще. А знаєш, після того, як я змирилася, що він водій, з’ясувалося, що все що він мені говорив, чиста правда. Ніякий він не водій, і квартира його особиста. Ось я дурна, правда?
-Та ні. Ір, ти молодець, що вчасно переоцінила своє життя і не зробила помилок. Я рада за тебе.
