Двічі виходила заміж за одного чоловіка, і двічі їх єднало 8 березня.
Доброго вечора дядьку Романе, а Настя вдома?” – тремтячим голосом, з букетом в руках, коробкою цукерок на порозі квартири стояв Микита. Настя вибігла з кімнати і сказала: ” Чого ж ти сьогодні прийшов, я ще батькові нічого не сказала. Ти мав завтра прийти, а сьогодні свято”.
“Так отож якраз гарне свято 8 березня, щоб всім повідомити”- промовив хлопець та переступив поріг, зайшовши до квартири.
Батько Насті насупив брови, Він помітив як його дочка Настя стояла збоку, вся почервоніла, погляд кидала на хлопця, а йому в очі боялися глянути.
“Ну хлопче, як тебе звати? Скажи чого прийшов і що хочеш?” – сказав чоловік. ” Заміж хочу вашу Настю взяти, віддасте?” – уже сміливішим голосом проговорив Микита.
Батько дівчини сказав, щоб віддати то він може, але що він може дати такого його єдиній донечці. Хлопець відповів коротко, що всю свою безмежну любов. Роман розсміявся на це і махнув рукою в сторону хлопця. Та тут Настя, такими жалісливими очима подивилася на батька, що серце Романа не витримало і він все ж дав добро на весілля.
Йому не дуже хотілося мати зятя – сироту, та побачивши очі донечки не зміг заперечити. Весілля відгуляли не надто пишне, однак Роман все ж подарував донці та зятеві нову квартиру в місті. Правда Микиту там не прописали.
Молоде подружжя було під пильним наглядом Романа. Хоч і мешкали окремо, Але батько приїздив до доньки мало не щодня. Та навіть коли появилася у молодих донечка Карина, спокій родині не настав. Микита терпів до того часу, аж поки батько Насті став відверто при людях говорити про нього всякі гидкі речі.
Настя розуміла що це не закінчиться, та щоб більше батько її не ображав Микиту, подала все ж на розлучення. Микита звісно цього вчинку Насті не зрозумів, благав її не руйнувати їхню сім’ю. А батько збоку стояв, та підтакував, говорячи, що тепер уже точно не йде для доньки достойного чоловіка. Минали роки, Карина підростала, пішла до школи.
А за Настею так вже женихи в чергу не ставали. Аж тоді схаменувся батько та подумав що може й дарма Микиту від доньки прогнав. Чув він від інших людей що хлопець так і не оженився вдруге, а їздив тільки на заробітки. Уже землю придбав, почав будівництво будинку, автомобіль придбав. Став завидним женихом, а дівчата так коло нього і крутяться.
Тож одного разу Роман прямо сказав до доньки, щоб вона покликала сама Микиту в гості до них, і з донькою б побачився.
Та Настя говорила до батька: “Як тепер його кликати, ви самі його вигнали, Хіба ж він тепер прийде?”
Батько все ж переконав доньку попробувати. Настя і сама себе картала, що колись повелася на батькові інтриги та не боролася за своє щастя. Як їй тепер в очі Микиті дивитися? Майже 10 років минуло, а наче один день. Настя наважилася, подзвонила до Микити, донька дала номер батька і вони разом покликали чоловіка в гості.
Адже знову наближалося свято 8 березня, і Настя сподівалась, що Микита таки прийде привітати хоча б доньку з святом.
Все на столі було готово, всі чекали тільки головного гостя. І нарешті у двері хтось постукав. Настя швидко побігла до дверей, так то був Микита. Він знову як першого разу, несміливо переступив поріг, та до нього підбігла донечка і міцно обняла.
Роман уже цього разу поводиться геть інше, він сам припрошував Микиту до столу, та бігав коло зятя, пропонуючи йому то те то інше. Так вони зустріли це свято і наступні свята Всі разом. А через декілька років, коли Карина поїхала вчитися до інституту, то одного разу приїхала додому не сама. Настя спочатку теж прискіпливо дивилася на Дмитра.
Однак пригадавши те, як її батько колись криво дивився на Микиту та говорив про нього погано, що вони через це втратили десяток років. Жінка не хотіла повторювати тих самих помилок, щоб не дай Бог її донька Карина, не втратила ні дня щастя поряд з коханим.
Автор: Нінель
