Сусіди не могли вже дочекатися, коли Галина виїде й позбавить їх необхідності терпіти візити колекторів.
Вся ця історія почалася давно, років напевно дев’ять тому. Галина дуже любила гарне життя, любила дорогий одяг і взуття, дорогу косметику і парфуми.
Часто у неї на столі стояла найдорожча червона риба, м’ясо і навіть ікра. Вона не жаліла грошей ні на що, з сім’єю жила на широку ногу.
Було у неї двоє дітей та чоловік Сергій.
Чоловік спокійний і серйозний, звик не вмішуватися у справи дружини, бо безмежно їй довіряв та любив її.
Раптом нізвідки прийшла в сім’ю проблема у вигляді колекторів.
Ті люди просто телефонували абсолютно всім знайомим.
Вдень і вночі. Саме тоді вся родина й дізналася про величезні борги Галини.
З’ясувалося, що усе її розкішне життя — за позичені гроші у кредит.
Але заробітна плата Галини не давала їй можливість вчасно й в повній сумі погасити кредити, тому її борги росли в геометричній прогресії.
Коли стало вже зовсім нестерпно терпіти ті цілодобові дзвінки, приниження від сусідів і родичів, бо колектори через Галину і їм не давали жити, вона зрозуміла, що треба терміново знайти гроші, щоб позбутися цієї проблеми.
А де взяти гроші? Вони з чоловіком отримували копійки, за їхню зарплату вони не жили, а виживали, Галина тому й взяла гроші в борг.
Але тих людей, що дзвонили й погрожували, це не цікавило.
Тому жінка відважилася їхати на заробітки до Німеччини.
Звісно, покидати хату їй не хотілося зовсім.
Син закінчував школу, дуже потребувала маминої уваги й допомоги. Але біда Галину тиснула ще більше, тому рішення було вже прийняте й не обговорювалося.
Поїхала жінка. Десь два роки не було ні слуху ні духу від неї. Хтось говорив, що працює, пересилає гроші та потроху сплачує борги.
Колектори вже ніби перестали дзвонити й приїздити. Галина телефонувала інколи додому, бідкалася, що дуже їй тяжко бути далеко від дому, що дуже важка у неї робота.
Вдома діти вже виросли, обоє закінчили школу. Донька — вступила в університет, а син — пішов у коледж. Чоловік Дмитро сам давав раду з господарством і з дітьми.
Все, ніби, заспокоїлося й налагодилося, але — не надовго. Донька зібралася виходити заміж. Галина їй зателефонувала й пообіцяла допомогти грошима.
Але ні грошей, ні мами на весіллі не було. Мама виправдовувалася, що не змогла приїхати сама й з грошима теж були якісь проблеми, не виплатили їй вчасно.
Донька в такий важливий день для себе була дуже засмучена, адже рідної мами не було поряд. А Дмитро, як завжди, повірив кожному слову своєї дружини, нічого не запідозрив.
Допоки не з’явилася подруга, яка і покликала була Галину в Німеччину на роботу. Вона приїхала якраз в цей період, прийшла до Дмитра і сказала:
— Галину можете більше не чекати.
З’ясувалося, що вона зрадила Дмитра й давно живе з іншим чоловіком. Звісно, Галина просила подругу нікому нічого не розповідати.
Вона хотіла, щоб чоловік якось розбирався з її боргами. Думала, якщо Дмитро дізнається правду про іншого чоловіка, не буде возитися з її проблемами.
А він, нікому не признавався, що Галина вже більше ніж пів року грошей на погашення кредиту не дає, бо каже, що їй затримують зарплату.
А він цьому всьому вірив. Сам працював, не доїдав і не досипав, економив на всьому і сплачував залишки боргу. В той час, як його дружина з іншим чоловіком за кордоном розважалася.
Дмитра й дітей дуже підкосила ця звістка. Він нарешті зрозумів, чому дружину не тягло додому, чому вона не цікавилася справами дітей, чому не захотіла приїздити на весілля єдиної доньки.
Вона проміняла дітей на іншого чоловіка.
Дмитро на якийсь час дуже занепав, почав вживати оковиту й нікого навколо себе не помічав.
Але з цієї прірви його витягли його діти та новонароджена внучка.
Вони дали йому сил взяти себе в руки після такого потрясіння, викреслити таку дружину з життя і далі жити заради себе і тих, хто в нього все ще є поряд, любить його і боїться втратити.
Віра Лісова
