fbpx

Іноді я буваю дуже незграбною. Постійно впускаю з рук посуд, чіпляю людей на вулиці сумкою або випадково штовхаю. І вже кого-кого, а мене в останню чергу потрібно запрошувати в музеї та галереї. Але нова співробітниця на роботі ще не встигла цього дізнатися

Вона призначила мені зустріч, як би ви думали де? У музеї кришталю. Я трохи спізнювалася, тому влетіла в зал вся скуйовджена, розчервоніла. Поглядом я оглядала навколишню обстановку, розшукуючи колегу. Побачивши її, я впевненим кроком попрямувала до неї. І тут, як чорт із табакерки, переді мною постала дівчина-гід.

Від несподіванки я кинулось від неї в бік і зачепила постамент з величезною кришталевою тарілкою. Експонат вщент, ми з гідом в шоці. В якусь мить навколо нас утворилася невелика компанія розпорядників, охоронців і роззяв. Тремтячими руками я набрала номер чоловіка. Попросивши його приїхати, я звернулася до одного з охоронців, щоб той привів мене до керівництва музею.

Уже в кабінеті директора паніка накрила мене повністю. Я плутано виправдовувалася, намагаючись все залагодити. Мене попросили почекати в холі до з’ясування обставин. Через двадцять хвилин приїхав мій чоловік.

Я знову розповіла йому все, і той пішов на розмову до директора музею. Через деякий час вони вийшли посміхаючись. Виявилося, цей експонат призначався для продажу. Його цінність була не дуже високою і чоловік відразу все оплатив. Після цього випадку я записана в телефоні чоловіка як Азог Осквернитель.

Фото ілюстративне – globe4all.net

You cannot copy content of this page