Зазвичай після весілля, перший рік проходить як у казці. Та на жаль для Катерини все склалося по-інакшому. Ох і важкувато було в перші роки спільного життя з Петром. Закохалася, закрутилося все швидко, а там невдовзі вже й маля носила під серцем. Якщо б не це, то й не розписалися б і не стали жити разом. Одне що не захотів, то вінчатися в церкві.
Катерина звісно засмутилася, адже для неї було це важливо. Вона виховувалася у сім’ї, де шанували Бога та одне одного. Її батько на матір ніколи й голосу не підвищував. А Петро умудрився навіть поскандалити перед самою церемонією розпису.
Чоловік влаштувався на роботу на фабрику, та зумів організувати для сім’ї кімнату в гуртожитку в районі. Після спокійного сільського життя Катерина почувалася наче у вулику.
Багато людей, спільна кухня, і ще маленька Світлана по ночам спати не давала матері. Жінка мусіла тримати на руках донечку, щоб сусіди не злилися та й сам Петро теж. Так терпіла Катерина майже три роки. А далі не витримала, взяла крихітку і поїхала в село до батьків.
Однак не минуло й тижня, як слідом за нею заявився Петро. Ступивши на поріг, він одразу гукнув: ” Жінко, збирай речі і їдемо додому”. Та за Катерину заступився її батьком. Який сказав, що не дасть дочку ображати. А якщо йому щось не подобається, то його ніхто не тримає.
Петро вже хотів кинутись до батька Катерини, однак той його випередив та вхопив за барки сказавши при цьому: ” Катерина твоя дружина, а не служниця і стався до неї гідно, зрозумів мене?”.
Петро такого повороту не очікував, адже ще ніхто не насмілювався йому давати відсіч. Вийшовши на вулицю, його не було 15 хвилин, повернувшись він сказав: ” Згідний, буде як скажете”.
Покинув чоловік фабрику і переїхав у село. Біля тестя він навчився і в полі хазяйнувати і техніку лагодити. Взагалі спокійнішим став. Одне що не хотів, то до церкви з усіма ходити та свята не признавав. Говорив тільки, що то дурні Богу моляться, а він і сам знає що йому робити. Катерина переживала за чоловіка, розуміла що той грішить, однак батько її заспокоював словами: ” Всевишній все виправить, от побачиш”. Перед самим Різдвом, за декілька днів, Катерина з батьками пішли до церкви, на сповідь.
Повернулася додому аж під вечір. Однак Петра ніде не було видно. Вони подумали, що знову якусь роботу видумав у свято. Адже вже змирилися з тим, що чоловік їм всім наперекір робив тільки у неділю та у великі свята. Але як зайшли в хату то побачили на підлозі Біблію, сторінки з якої були вирвані.
Мати швидко підняла книгу, батько над нею почав читати молитву. А сама Катерина вибігла на вулицю шукати чоловіка.
Зайшовши до гаражу, вона побачила на столику самокрутки, якраз із вирваних сторінок Біблії.
Вона не могла повірити побачене, а Петра так і не було. Проте виходячи вона помітила, дим з-під лавки, а там і ноги людські. Підійшовши ближче, вона зрозуміла що той справді Петро.
Він не відповідав, та не рухався. Катерина вже й подумала, що чоловік відійшов у засвіти. Вона перехрестилася та пішла розповісти батькам.
Петро поправився, вже міг сидіти та їсти їжу, потроху вже робив кроки. А ще декілька місяців назад, щось зроблену зі сторінок Святої Книги, то його взагалі б могло не бути. Чоловік не тільки навчився хреститися а й молитися та дякувати Богові за кожен прожитий день.
Автор: Нінель
