Хочу поділитися історією нерозділеного кохання. Я колись зустрічалась з хлопцем, посварились навіть вже не пам’ятаю на чому, як виявилось зараз. Ми розійшлись.
Через гордість почали зустрічатись з іншими, мій колишній одружився першим, дівчина, як я пізніше зрозуміла чекала дитину.
Я довго мучилась, не могла собі пробачити наше розтавання, адже любила і люблю досі… У кожному чоловікові старалась розгледіти його, тому стосунки і не складались.
Пройшли роки, вирішила забути і жити далі.
Зустріла чоловіка, вийшла заміж. Але чоловік виявився поганою людиною, терпіла через доньку.
Напевне і дальше терпіла б, як би не випадкова зустріч з колишнім.
Як виявилось він також всі роки не міг забути мене, женився бо дівчина чекала від нього дитину. А пізніше дізнався, що я вийшла заміж, думав, що я щаслива.
Ми довго розмовляли, наші почуття спалахнули знов, немов і не було цих років розлуки.
Коханий сказав, що більше не хоче мене втрачати і готовий розлучитись та створити сім’ю зі мною, виховувати мою дочку, як рідну, також хоче спільних дітей.
Своїй дружині каже буде допомагати, дітей забезпечувати.
А я не знаю, що робити… Моя мрія ніби збулась.
Але я не знаю чи маю право розбивати сім’ю. Адже наше щастя зробить нещасними багатьох людей. Шкода його дружину, дітей…
Та свого чоловіка також шкода, хоча давно казала, що піду від нього, жила тільки через дочку.
Що мені робити?
Чи маю право на щастя і зробити нещасними стільки людей?
Порадьте будь ласка…
Автор: Веснян
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
