Коли чоловік урочисто заявив — «З коханкою щасливішим буду!» — і почав складати речі у валізу, я спокійно дістала телефон і показала йому фотографію. Ігор не знав, що його «кохана» вже три місяці носить дитину від свого колишнього.
Проблеми в нашому шлюбі почалися рік тому, коли Ігор влаштувався на нову роботу.
— Лєно, там такий колектив молодий! — радісно розповідав він за вечерею. — Усі такі активні, сучасні!
— Це добре, — кивнула я. — Головне, щоб робота подобалася.
— Ще як подобається! Там навіть корпоративи цікаві проводять!
— Які корпоративи?
— Ну, не як у тебе в банку — посиділи, поїли, розійшлися. А нормальні — з конкурсами, іграми, до ранку!
До ранку. Раніше Ігор із корпоративів приходив максимум о першій ночі.
— А часто у вас корпоративи? — поцікавилася я.
— Та не дуже… раз на місяць, може, два…
Раз на місяць перетворилося на щовихідні. Ігор став пропадати по суботах і неділях під приводом «корпоративного тімбілдингу».
— Що за тімбілдинг щовихідні? — здивувалася я.
— Команду згуртовуємо! — відповідав чоловік. — У нас проєкт серйозний, потрібна злагодженість!
— А я можу з вами піти? — запропонувала я якось.
— Нащо тобі? — нахмурився Ігор. — Тобі буде нудно.
— Чому нудно?
— Ну… ми ж про роботу говоримо, стратегії обговорюємо…
— А мені цікаво подивитися на твоїх колег.
— Іншим разом, — відмахнувся чоловік. — Сьогодні тільки для співробітників.
Тільки для співробітників. Але через місяць я дізналася, що дружини інших співробітників регулярно беруть участь у цих заходах.
Через півроку поведінка чоловіка кардинально змінилася. Він став чіплятися до дрібниць:
— Лєно, чому суп пересолила?
— Готувала точно так само…
— Не так! Ти взагалі готувати розучилася! — А ще, — продовжував Ігор, — ти зовсім за собою доглядати перестала. Он, джинси якісь домашні носиш, зачіска неакуратна…
— Ігор, я вдома! Вдома можна розслабитися!
— Можна, але не настільки! На роботі у нас дівчата завжди гарно одягаються, макіяж, зачіски…
Потім він став затримуватися на роботі:
— Лєно, сьогодні пізно прийду. Проєкт горить.
Але коли я випадково подзвонила йому в офіс о десятій вечора, охоронець сказав:
— Усі розійшлися годині о сьомій. Нікого немає.
Я зрозуміла, що він мені зраджує, але не хотіла бути ініціатором розлучення. Вирішила подивитися, що буде далі, і дочекатися, коли він сам піде.
У новому році ситуація погіршилася. Ігор став холодним і відстороненим. Телефон не випускав з рук, на дзвінки відповідав в іншій кімнаті, паролі на всіх пристроях змінив.
Потім сталася перша серйозна сварка. Ігор прийшов додому о другій ночі з помадою на комірі сорочки.
— Що це? — показала я на червону пляму.
— Що? — Ігор подивився у дзеркало й зблід. — А… це… Аліна випадково зачепила…
— Хто така Аліна?
— Колега. Ми її в команду прийняли, вона подякувала…
— Поцілунком у щоку?
— Ну, так… вона така… товариська…
Товариська. І цілує колег-чоловіків у щоку.
Наступного дня я вирішила перевірити. Зателефонувала в офіс Ігоря під приводом передати важливе повідомлення.
— Алло, це дружина Микитенка Ігоря. Можна його до телефону?
— А його немає, — відповів колега. — Він з Аліною на зустріч із замовником поїхав.
— А коли повернеться?
— Пізно. Вони ще на вечерю планували залишитися.
На вечерю. Із замовником чи без?
Вечором Ігор прийшов о дев’ятій:
— Як зустріч пройшла? — запитала я.
— Яка зустріч?
— Із замовником. Колега казав, ти з Аліною їздив.
— Ах, так… — згадав чоловік. — Добре пройшла. Проєкт схвалили.
Потім Ігор практично перестав ночувати вдома.
— Відрядження, — пояснював він. — Проєкт розширюється.
Але найдивніше — Ігор став доглядати за собою. Купив новий одяг, змінив зачіску, почав користуватися дорогим парфумом.
Я зрозуміла, що чоловік сам не піде, проте готова була йому у цьому допомогти. Так, щоб він пішов і не повернувся. І ще так, щоб ніхто з рідних не докорив мені за це. У нашій сім’ї тато завжди гуляв, а мати терпіла, заради дітей. Свекруха сама часто на чоловіків заглядає… А я нормальну сім’ю завжди хотіла, вірного чоловіка.
Я найняла приватного детектива.
— Ваш чоловік зустрічається з колегою Аліною Соколовою, 26 років, — повідомив він. — Зв’язок триває близько півроку.
— Де вони зустрічаються?
— Переважно у неї вдома. Живе одна, однокімнатна квартира.
— А у відрядження їздять?
— Жодних відряджень немає. Коли говорить вам про відрядження, ночує у неї.
— Зрозуміло… А що ви про неї дізналися?
— Розлучена рік тому. Є колишній чоловік — Андрій Ковтун. З ним вона теж зустрічається.
— А ваш чоловік знає про колишнього? — запитав детектив.
— Сумніваюся.
— Я б теж сумнівався. Вона дуже акуратно приховує.
— А що ще?
— Вона нещодавно була у жіночій консультації. Є підстави вважати, що вагітна. Швидше за все, від колишнього чоловіка. За термінами підходить.
Дитину чекає від колишнього, зустрічається з моїм чоловіком. Заплутана історія.
Детектив показав фотографії. На останньому знімку Аліна тримала в руках конверт із результатами аналізів.
Дванадцять тижнів. Три місяці тому мій чоловік ще поводився нормально.
— Значить, дитина точно не від мого чоловіка?
— З ймовірністю 99%. Ваш чоловік познайомився з нею пізніше, ніж з’явилася дитина.
— А вона йому скаже, що дитина від нього?
— Швидше за все, скаже. Колишній чоловік аліменти платити не хоче.
Усе ставало на свої місця. Аліна планувала повісити дитину на мого чоловіка.
— Що ви порадите? — запитала я детектива.
— Поки нічого не робіть. Дочекайтеся розвитку подій.
Через два тижні Ігор прийшов додому й заявив:
— Лєно, нам треба серйозно поговорити. Ми стали чужими людьми. Кожен живе своїм життям.
— Ігор, але ми можемо це виправити…
— Не можемо. Тому що я зустрів іншу людину. Жінку. Яка мене розуміє.
— Аліну?
Ігор завмер:
— Звідки ти знаєш?
— Неважливо звідки. Важливо, що знаю.
— Тоді буде простіше, — зітхнув чоловік. — Так, Аліну. Я її люблю. — Пропоную розлучитися. По-доброму, без сварок.
— А квартира?
— Квартира твоя. Я претензій не маю. Мені тільки особисті речі потрібні.
Оце жінці й потрібно було, щоб чоловік сам пішов, сам на розлучення подав і ще й квартиру залишив. Хоча квартира була куплена у шлюбі, але то батьки дружини продали дачу й документи оформили, як дарчу на моє ім’я.
Щось у моїй голові клацнуло. Ну не могла ч я все так просто перекреслити, і колишнього шкода стало.
Ігор пішов у спальню за валізою. Саме в цей момент я дістала телефон із фотографіями Аліни та її колишнього чоловіка біля жіночої консультації.
Ігор подивився й нахмурився:
— Що це?
— Твоя кохана з колишнім чоловіком. Тиждень тому.
— І що?
— А те, що вона вагітна. Ось довідка досліджень на дванадцять тижнів.
— Звідки в тебе ці фотографії?
— Неважливо. Важливе інше — дитина не твоя.
— Чому не моя?
— Тому що ви нещодано знайомі, а дитину вона носить, ще до вашого роману.
— Не може бути…
— Може бути. Більше того, вона зустрічається з колишнім чоловіком увесь цей час. Ось ще фотографії.
Я показала серію знімків, де Аліна в різні дні заходила до квартири колишнього чоловіка та виходила вранці.
Ігор перегортав фотографії, і обличчя його ставало все похмурішим:
— Коли це було знято?
— Протягом останніх двох місяців.
— Тобто вона… увесь цей час…
— Зустрічалася одночасно з тобою та з колишнім чоловіком. А тепер хоче повісити на тебе чужу дитину.
Ігор опустився на диван:
— Не може бути… Вона говорила, що з колишнім нічого немає.
— Говорила багато чого. А робила зовсім інше.
Ігор сидів з валізою в руках і не знав, що сказати. Задзвонив його телефон.
— Не бери, це, швидше за все, вона. І зараз буде переконувати тебе, що я все вигадала. Тільки ти все одно збирай валізу та йди до своїх батьків. Тут ти не залишишся. Подумай над своєю поведінкою й подякуй, що не виховуєш чужу дитину.
Чоловік з’їхав. Потім свекруха розказувала, що Аліна телефонувала щодня. Спочатку благала, потім погрожувала, потім знову благала.
— Ігор, я тебе люблю! — ридала вона в трубку.
— А колишнього чоловіка теж любила? — спокійно відповідав Ігор.
— Це було помилкою!
— Помилкою було зустрічатися з ним чи помилкою було зустрічатися зі мною?
Відповіді не було. Аліна пішла. Більше не телефонувала й в офісі Ігоря не з’являлася — звільнилася наступного дня.
Ігор так і залишився жити зі своїми батьками. Сам подав на розлучення, напевно, зрозумів, що я не пробачу зраду.
