Коли двері зачинилися, до Сергія долинуло, як баба Зіна сказала своїй сусідці: – Ти помітила, що хлопчик схожий на Вітьку з четвертого під’їзду, вуса приклей і вилитий Вітька буде. Сергій прийшов додому, як хмара

Сергій вважав себе щасливим батьком і чоловіком: одружився з дівчиною, яку кохав ще зі школи. Віра дочекалася його з армії, одразу одружилися, народився старший син Ромка, а через чотири роки з’явився на світло Дімка. Але Сергій завжди мріяв про доньку. Навіть коли Віра була вагітна первістком, Сергій не приховував, що хотів би дочку. І якщо друга дитина – теж дівчинка, то Сергій буде тільки радий.

Друзі не розуміли Сергія, тому що для молодого мужика важливо, щоб першим був пацан, як для продовження роду, так і для самоствердження в цьому житті. Але вийшло так, що ростуть у Сергія і Віри два сина. І ось якось вранці Віра, загадково посміхаючись, повідомила чоловіку, що у них знову буде поповнення. Сергій, хоч і не перший день на світі живе, але від подиву роззявив рота. Він уже думав, що «повний комплект» в родині, на третього не зважаться, а тут раптом така новина. Джерело

Прийшовши до тями, Сергій радісно обхопив Віру за стан і пригорнув до себе: – Цього разу точно буде дівчинка!

– І мені здається, що дівчинка буде, – сказала Віра. Чим помітніше ставав цікавий стан Віри, тим більше ставало цікавих поглядів родичів. Обидві матері – і Вірина і Сергія – визначили по животу, що буде дочка. Дві Сергія тітки теж підтвердили, що народиться дівчинка. У той час уже робили УЗД; і Віра пройшла цю процедуру, на якій лікар запевнила: – Дівчинка у вас буде.

Радісні Віра і Сергій жили в очікуванні народження дитини. Навіть Дімка з Ромкою вже почали придумувати ім’я сестричці. Коли Віру відвезли до пологового будинку, Сергій не знаходив собі місця, і рано вранці пішов під вікна пологового будинку. Як тільки можна було зайти і зателефонувати, Сергій тремтячими руками набрав номер. На іншому кінці дроту йому повідомили, що народився хлопчик, вага 3 кілограми сто грамів.

Сергій закричав в трубку, щоб уточнили, подумавши, що помилка вийшла. Але помилки не було: у Сергія народився третій син. Такого «каверзу» він ніяк не очікував. Адже всі, всі ж говорили: і мати, і теща, і тітки, що буде дівчинка. Але найголовніше – куди дивилася лікарка, коли УЗД робила. Розмовляючи з дружиною по телефону, Сергій чи то жартома, чи то всерйоз, а скоріше за все від розгубленості, випалив Вірі: – Ти радила мені з сусідом, чи що?!

– Що ти верзеш? Яка зрада? – Здивувалася Віра.

– Ну, так дівчисько ж повинна бути! Від мене повинна бути дівчина.

– Ну, ти дурень, їй Богу! – Образилася Віра і поклала слухавку. Коли Віру виписали, Сергій привіз її додому з дитиною, розгорнув ковдрочку і подивився на крихітного, беззахисного малюка, який так потребує батьківської турботи. Клубок підступив до горла Сергія: він дивився на сина і любив його всім серцем.

Минуло три роки. Санька – так назвали Віра і Сергій третього сина – ганяв по двору на триколісному велосипеді. Зрозуміти на кого він був схожий, важко, скоріше за все сам на себе. Начебто щось вгадувалося від Віри, а ось на Сергія майже несхожий. Санька світловолосий, губастенький, а у Сергія темне волосся, тонкі губи, – та й взагалі риси обличчя інші.

Спочатку тітки Сергія стали вдивлятися в Санькине личко і гадати, на кого ж він схожий. Потім і мати помітила, що Санька якось виділяється в сім’ї, – не схожий на старших братів, які копія батька. Серьога і сам раптом занепокоївся, почувши думку всюдисущих тіточок. Одного разу він повертався з сином з прогулянки; біля під’їзду, як завжди, сиділи місцеві кумасі, які перемили кістки вже всьому будинку.

Сергій привітався, Санька теж сказав: – Здластвуйте! Бабульки доброзичливо посміхнулися у відповідь і теж привітали. А коли під’їзна двері зачинилися, до Сергія долинуло, як баба Зіна сказала своїй сусідці: – Ти помітила, що хлопчик схожий на Вітьку з четвертого під’їзду, вуса приклей і вилитий Вітька буде. Сергій прийшов додому, як хмара. Санька побіг грати, а Сергій підійшов до Віри і став випитувати про Вітьку.

– Ти знову за своє? – обурилася Віра. – Мало мені нервів у пологовому будинку попсував, так ще й тепер в зраді звинувачуєш.

– Не звинувачую, а з’ясувати хочу. Було ж таке, коли Вітька підвозив тебе з роботи.

– Ну, було, – твердо сказала Віра, мене нудило тоді, я з сумкою з магазину тягнулася, ось Вітька і підвіз. Що в цьому поганого?

– Та нічого, тільки Сашка на мене не схожий.

Слово за слово і Сергій посварився з дружиною. Віра спочатку розлютилася, а потім розплакалася. Прожити стільки років пліч-о-пліч і бути запідозрений в зраді, – цього вона ніяк не очікувала. Всі думки, всі турботи Віри були спрямовані на сім’ю, йти на сторону ніколи не думала. Після скандалу Сергій вперше ліг на розкладачці. Весь тиждень вони майже не розмовляли. Сергій хотів вже йти до Вітька розбиратися, але подумав, що потрібні докази.

Якраз увійшло в моду робити тести. І Сергія думка відвідала розставити всі крапки відразу, пройшовши цей тест. «Вже тест не збреше», – думав Сергій. Єдине, про що він не подумав, так це про почуття Віри. Для неї цей нещасливий тест все одно, що ляпас. Віра навідріз відмовилася, чим ще більше стала дратувати Сергія. Але через місяць Віра раптом погодилася, сказавши, що їй нема чого боятися, раз Сергію і потрібен цей тест, нехай отримує. І тут же пообіцяла, що розлучиться з Сергієм, тому як після такого жити з ним не зможе.

Сергій подумав, що Віра просто лякає його. Вирішили не відкладати і на наступному тижні сходити і здати тест. У той же день Сергій виносив сміття і побачив Вітьку з четвертого під’їзду – той виходив з якоюсь дамочкою. Вітька було вже далеко за тридцять, а він все не одружувався. Сергій став вдивлятися у Вітькине обличчя, намагаючись знайти щось спільне з його сином Санькой. Але так нічого і не знайшов.

Прийшов додому, Сергій пройшов на кухню, сів за стіл і задумався. Прибіг Санька і заліз на коліна. Сергій обняв сина. – І чого я повинен вірити якійсь бабці, якій раптом здалося, що мій Сашко, мій рідний Санька на когось там схожий?! – подумав Сергій. – І взагалі, вуха, між іншим, у Саньки мої.

Сергій підхопив сина на руки, посадив собі на шию і пішов в спальню до дружини.

– Нікуди ми не йдемо, не треба ніяких тестів.

– Ти взагалі нормальний? – запитала Віра. – Я вже налаштувалася, що пройдемо цей проклятий тест, щоб ти відстав, а у тебе нові завихрення. Весь вечір Сергій умовляв дружину пробачити його. Йому самому було страшно від думки, що він буде робити тест на власну дитину.

Коли Сашко пішов до першого класу, у Віри та Сергія народилася внучка. Старший син Ромка одружився, і у них з дружиною народилася дівчинка, яку назвали Веронікою.

– Ну, нарешті-то почалося! – Сказав Сергій, підхопивши на руки молодшого Саньку. – Сини є, тепер внучки підуть!

You cannot copy content of this page