Коли подруги одягали Ганнусю у весільне вбрання, раптом виявили, що зникла фата нареченої. Усе перевернули в будинку, але знайти фату не змогли.
У селі переполох, Ганнуся заміж виходить за Василя. Баба Мирося встала дуже рано, вже напекла пирогів, столи у дворі з вечора поставили, лишилося тільки накрити, а гості самі набіжать.
Коли подруги одягали Ганнусю у весільне вбрання, раптом виявили, що зникла фата нареченої. Усе перевернули в будинку, але знайти фату не змогли. А баба Мирося одразу відчула недобрий знак.
— Погана прикмета, – хитала головою стара й дивилася на онуку.
Вирішили замість фати вставити в зачіску білі та рожеві квіти.
Відшуміло весілля, почали розбирати подарунки, які лежали прямо на підлозі в кутку, і серед них знайшлася втрата, виявилася та сама фата.
Так ніхто й не міг збагнути, як тоді не могли знайти пропажу, адже шукали скрізь. Баба Мирося побачила пом’яту фату і заплакала.
— Погана прикмета. Недарма це все. Хтось поганого бажає нашій Ганьці. – Зі сльозами казала старенька, поки дочка її заспокоювала.
Минув рік, минув і другий, а дітей в подружжя все не було. Баба Мирося голосила, що одружилися не за звичаями, ось і дітей у них немає. Все прикмети згадувала.
Тільки не знала вона, що Ганнуся з Василем не поспішали діточок заводити. Все мріяли грошей заробити, щоб у хаті ще дві кімнати добудувати.
Якось баба Мирося передивлялася старі фотоальбоми та згадала про свою давню сусідку Ксенію.
— Вона самотня жінка, заміжня не була, напевно, вона мені мститься. Колись у юності у неї хлопець був Тарас. Все до неї бігав, але до весілля так і не дійшло.
Він мене заміж покликав. – Казала баба Мирося у порожню кімнату. – Я для них розлучницею стала.
Після спогадів зачастила баба Мирося до церкви. Молилася, просила Бога, ставила свічки. Але марно все. Не знала вона, що Ксенії як років десять вже немає на світі.
Ганнуся з Василем так і не встигли добудувати будинок, як виявилось, що у них буде дитинка. Радості баби Миросі не було меж, тільки вона про це нікому не говорила, все боялась, що погана прикмета.
А коли дізналась, що подруги влаштували Ганнусі бебі-шауер та задарили її майбутнього малюка подарунками — вона тиждень плакала, все біду очікувала.
Але так не сталося. У Ганнусі й Василя з’явився здоровий синочок Назарчик.
Подружжя розуміло, що їх щастя залежить не від прикмет, а від наполегливої щоденної праці, поваги одне до одного та спільних цілей.
Бабу Миросю вони поважали та давали няньчити правнука, проте, не на всі прикмети звертали увагу.
