Емілія, тендітна і впевнена жінка, яка жила у двохкімнатній квартирі недавно залишилася одна без чоловіка. Її чоловік був керівником великої фірми.
І після того як чоловіка не стало вона повинна була поїхати в офіс, щоб відвести певні документи партнерові та другові чоловіка по бізнесу. Біля кабінету Романа, вона зупинилась, постукала, відкрили двері якась жінка.
Вона була красива ніби фіналістка Міс Всесвіт.
Зустріла Емілію та сказала:
Доброго дня, ви дружина Романа?
-Так, я.
-Приємно познайомитися. Мене звати Аліна. Я маю вам дещо передати. Незнаю чому, та захотілося віддати це вам. Я знаю у вас є дитина, дівчинка. Роман подарував мені діамант, коли я сказала, що чекаю дитину від нього. Та я збрехала. Я не чекала дитину.
Дружина Романа була у великому здивуванні.
Незнала, що й сказати.
Аліна, я вперше про вас чую. Видно Роман гарно маскувався.
– я хочу про нього залишити гарну пам’ять. Тож якщо маєте намір передати мені діамант, то окей, я беру і більше ні слова мені не розповідайте.
Аліна витягла з сумки шкатулку. Передала Емілії. Вкінці сказала: Вибачте.
Емілія коли пішла у ювелірку з діамантом, орієнтовно поцікавітісь яка ціна, то була у привеликому здивуванні. Їй сказали, що ціна його близько 100 тисяч гривень.
-От і чоловіки, донечці нічого Роман не залишив, зате коханіці отаке.
Цікаво чи відчувають чоловіки дар батьківства так само як жінки дар материнства.
Що б ви сказали на таке?
Автор: Олеся.
