Коли треба було розписуватись, то Тетяну забрали у лікарню. А вона так хотіла вийти заміж за Олега, що відправила до РАЦСу подругу зі своїм паспортом.

Заплакана Тетяна сиділа на краєчку подружнього ліжка, насилу піднялась і стала збиратись: хвилин десять по тому Олег зателефонував і попередив, що забере її десь за годину та поїдуть до суду. Та що вже думати… Думати треба було раніше. Коли вона зустріла невисокого кремезного Олега, то він їй одразу сподобався м’якою та лагідною вдачею. Він так гарно до неї залицявся. І спеціальність в нього така добра та затишна – кухар. Та ще й який! Зараз має свій невеличкий, проте вишуканий ресторан, де збирається шановане товариство.

Постійно робота, справи… Щоправда грошей для Тетяни ніколи не шкодував. І кожну вільну хвильку був поряд з нею.

Коли відкрив ресторан, то запропонував дружині попрацювати менеджером, якраз по її спеціальності, на що Тетяна не погодилась. Вона? Дружина хазяїна ресторану і буде працювати? Та й що казати, звикла Тетяна до безтурботливого життя. Усе, що її цікавило – модні вечірки (як тепер кажуть «тусовки»), бутіки, ресторани та пустопорожня балаканина з приятельками по телефону.

Учора чоловік ще й відвіз її до свого адвоката. Той був чемним, проте усе чітко та жорстко розтлумачив. А ще нагадав, що коли треба було розписуватись, то Тетяну забрали у лікарню: апендицит. Проте Тетяна так хотіла вийти заміж за Олега, що відправила до РАЦСу подругу зі своїм паспортом. Тоді це здавалось таким «прикольним», а от зараз адвокат пояснив, що в такому разі мова взагалі повинна йти не про розлучення, а про визнання шлюбу недійсним. Усю ніч готувала палку промову для Олега: може усе ще буде добре, вона ж кохає його, а цей її потворний вибрик у ресторані – це ревнощі. А ревнощі тому, що кохає! Взагалі усі Тетянині вибрики та марнотрацтво Олег терпів, як правило, мовчки. Коли Тетяна відмовилась від посади менеджера, чоловік по оголошенню прийняв на роботу біляву симпатичну Олену. Її роботою Олег був дуже задоволений. Проте, як Тетяна не зайде до ресторану, то вони удвох у чоловіковому кабінеті. Спочатку Тетяна зажадала звільнити Олену, але завжди м’який та поступливий Олег не погодився.

Терпець у Тетяни урвавсь, ще й приятельки по вечірках настроїли, то місяць по тому Тетяна влаштувала сварку в ресторані: і тарілки літали і вирази з уст ще ті. Після цього подружжя не розмовляло, а потім чоловік повідомив, що подав на розлучення. Тетяна місця собі не знаходила. Тепер вже вона хотіла поговорити з Олегом, та він коротко промовив: «Не має про що говорити!» По дорозі до суду, жінка забула про палку промову й усю дорогу мовчала. Олег поглядав з подивом, але також мовчав. Процедура розлучення не зайняла багато часу.

Одразу після розлучення Тетяна переїхала до батьків.

Пройшов час, Тетяна вирішила реалізовувати себе. Спочатку працювала продавцем у книжковому магазині, а потім стала директором книгарні. Тетяна повернулась до життя: цікава творча робота, багато нових знайомих та уподобань, усе добре, тільки в особистому житті… А що вже казати про особисте життя, як його не має.

Читайте також: “Красуне, позолоти ручку, всю правду розповім!” – мені циганка щастя ворожила.

Одного осіннього теплого дня Тетяна бігла до книгарні, настрій – чудовий. Аж тут знайомий голос: «Тетянко!» Зупинилась одразу, наче перечепилась: Олег! Засміялась та побігла до нього. Чоловік схопив її в обійми та закружляв. Потім зупинився, уважно поглянув та промовив: «Яка ти красуня, Тетянка!» У Тетяни мало серце не зупинилось від щастя, аж тут вона поглянула за спину Олега: з його машини повільно виходила вагітна білявка та сама Олена… Упізнавши Тетяну, дівчина злякано відсахнулась. Олег одразу збагнув ситуацію і пояснив: «Тетянка, а наша Олена вже заміжня, то вони з чоловіком чекають на другу дитину». Заміжня… Сонце знову засяяло в очах Тетяни. Олег та Тетяна не розлучались увесь день. Потім ще зустрічалися, разом відпочивали, подали, заяву на реєстрацію шлюбу. У день весілля Олег зранку ще зайшов на роботу, та коли Тетяна вже вкотре йому зателефонувала, усе кинув та побіг додому. Тетяна не відходила від Олега та міцно тримала його за руку. Батьки та друзі підсміювались, та Тетяні усе це було байдуже: крім чоловіка вона нікого не бачила та не чула.

Автор – Ірина Омельченко.