«Думаєш, син тебе простить?» – заявив колишній чоловік. Але його чекала несподіванка.
– Лєн, вибач, але ти сама винна. Запустила себе. Я ж чоловік. Через тебе я покохав іншу. На квартиру не претендую. На розлучення сам подам, не хвилюйся.
Будильник дзвенів так, що міг підняти мертвого з могили. Олена, сонно щурячись, вимкнула його і тільки потім виповзла з ліжка. Чоловіка поруч не було, що вже було дивно. Зазвичай він волів досипати, поки вона готувала сніданок і варила каву.
Вийшла на кухню, жінка машинально поставила варити каву і дістала з холодильника яйця. Телефон раптом завібривав. Повідомлення від Сашка. Відкривши його, вона перші 5 хвилин просто читала й перечитувала знову. І все ніяк не могла збагнути, що все це не жарт. Через неї чоловік пішов від неї. Вона себе запустила, і він через це закохався в іншу. Дурня якась.
Перші пару днів їй здавалося, що вона тоне в якомусь болоті. Їй важко було дихати. Вона намагалася додзвонитися до Сашка і просто з ним побалакати. Навіть з’їздила до нього на роботу, але далі прохідної її не пустили. Свекруха теж нічого не могла відповісти зрозумілого. Вона навіть не знала, що її син пішов до іншої.
Схитрувавши, Олена все-таки з’ясувала, що чоловік крутив роман вже півроку з колегою. Важче всього було пояснити синові, що тато з ними більше не живе. Їй складно було підібрати слова. Сльози самі застилали очі. Але Сергій вже почав задавати незручні питання. Де тато? Чому він не відповідає на мої дзвінки? Чому він не приїжджає додому? І вона наважилася. Приготувала шарлотку, заварила ароматний чай і, взявши себе в руки, почала розмову.
– Сергію, тато розстався зі мною, у нього інша сім’я.
– Мам, що значить «розстався»?
– Так буває, сонечко. Люди зустрічаються, потім розчаровуються одне в одному і тому йдуть.
Малий насупився.
– І мене він теж не любить, як і тебе.
– Любить, звісно.
Вона обійняла сина й притиснула до себе, гладячи по волоссю.
– Він пішов від мене, а не від тебе.
– Все, ти брешеш! Тато мені не дзвонить! Він мене не любить! Я його ненавиджу!
– Ти просто маленький. Виростеш – зрозумієш.
Син вирвався з її обіймів, вибіг з кухні, голосно ляснувши дверима. До неї донеслися його ридання. Почекавши, вона зітхнула і пішла у спальню. Сергій, скорчившись, лежав на ліжку, накривши голову подушкою. Вона обійняла його й поцілувала.
– Тато тебе любить.
– Я його ніколи не пробачу, – схлипнула дитина.
Олена мовчки поцілувала сина. У грудях колихалася дивна суміш образи, розчарування й ненависті. Гаразд, він заблокував і її номер, але номер сина навіщо? Йому тільки виповнилося 7 років. За що він з ним так?
Час ішов. Не було такого, що вона миттєво заспокоїлася. Іноді їй снилися кошмари. Вона схудла, часто ловила себе на думці, що може годинами сидіти на ліжку, дивлячись в одну точку. І нестерпно боліло серце. Чим вона заслужила таке ставлення? Виходить, Сашко лягав спати, знаючи, що рано вранці під покровом ночі, як щур, збере речі й піде. Навіщо тоді весь тиждень до того обговорював з нею відпустку? Навіщо? Чому написав, що залишає їй квартиру, якщо вона й так була її? Щоб виглядати благородним у власних очах.
Розлучення пройшло швидко. Сашко виглядав відмінно. Побачивши його на секунду, їй стало важко дихати. Вона практично не пам’ятала, що він говорив, тільки згідно кивала. Так, не проти розлучення. Який термін на збереження шлюбу, якщо їй навіть нічого особисто не сказали?
Час уповільнився. Вона нічого не помічала, але потихеньку ставало легше. Іноді накатувало, але вона намагалася взяти себе в руки.
Для Сашка же півроку пройшли зі змінним успіхом. Спочатку була ейфорія, любов, свобода, інше життя. Потім потихеньку емоції пішли на спад і почали розкриватися очі. Настало усвідомлення.
Так, Альона виглядала просто шикарно і на роботі була розумною та відповідальною співробітницею. Але вдома – не господиня, як миттєво визначила його мати, скривившись при першій зустрічі. Так, до колишньої дружини їй було дуже далеко. Те, що не варто очікувати від коханої пирогів та ідеального прибирання, він дізнався практично одразу. Не встигали вони переступити після роботи поріг орендованої квартири, як дівчина одразу йшла в душ, у якому проводила по кілька годин.
– Сонечко, а що ми будемо їсти? – вперше запитав Сашко.
Він звик, що його дружина завжди зустрічала його, розігрівала вечерю й сідала навпроти, вислуховуючи всі новини.
Альона вийшла з ванної, промокаючи обличчя рушником.
– Звідки я знаю? Я разом із тобою ж прийшла. Я нічого не буду. Я на дієті, а ти сам собі замов.
Буквально через місяць від постійної доставки в нього почав боліти шлунок. Довелося самому навчитися готувати прості страви. Від пилу й шерсті кота, якого притягла Альона, у нього почалася алергія, тому тепер по вечорах замість футболу він мив посуд, підлогу, закидав білизну в пральну машинку. На грошах чоловік теж просідав пристойно. Раніше він просто віддавав частину зарплати дружині, і більше його нічого не хвилювало. Альона ж свою зарплату витрачала виключно на себе, тому оренда квартири, аліменти, домашні витрати – все лягло на його плечі, ну, і постійні трати на кохану. Дівчина щиро вважала, що за гарненькі оченята чоловік зобов’язаний їй забезпечити шикарне життя. Дай, купи, дай. Сашко спочатку мовчав, потім почав натякати, що не згоден так жити. У відповідь отримав лише тону зневаги й докорів.
І прийшла туга. Туга за минулим життям, у якому він був цар-батько. Він згадував, як дружина економила на всьому, тільки щоб він міг купувати собі все, що захоче. Він же не працює, як вона, у аптеці, він же начальник відділу у фірмі. Як вранці його кожен день чекав сніданок і свіжозварена кава, як його зустрічав після роботи син, з розмаху залітаючи в його обійми.
Останньою крапкою у стосунках з Альоною стала машина. Дівчина вимагала, щоб він її купив. Ошалівши, чоловік витріщив очі.
– Де мені взяти стільки грошей? Та й взагалі, я дружині за стільки років життя ніколи не купував машини, а ми з нею 15 років прожили.
Альона змахнула своїми довгими віями й потягнулася, як кішка на дивані. Потім, вивчаючи нігті, промовила:
– Тому вона й колишня. Треба дозволяти себе любити, щоб не виходило, як з нею. Бачила я її, товста, неохайна бабисько, жалюгідний вигляд. Ти, милий, якщо хочеш у своєму віці жити з гарненькою дівчиною, ти зобов’язаний її забезпечувати. Давно себе в дзеркало бачив, Аполлон?
Це був удар під дих. Так, він не красень, але так цинічно про це заявляти. І взагалі, буквально нещодавно вона шепотіла йому слова кохання, умовляючи піти з сім’ї. Та він заради неї кинув усе, мало зробив, і посаду в іншому філіалі із зарплатою побільше вибив, приодягнув, відвіз відпочити… І що отримав? Удар у спину.
Цього Сашко не стерпів і вимагав, щоб Альона пішла. Дівчина швидко позкидала свої речі в сумку й помахала ручкою на прощання. Ні сліз, ні істерик. З якимось сумом він навіть подумав, що, мабуть, у неї з’явився хтось перспективніший.
Тепер йому стало сумно. Спробував познайомитися на сайті знайомств, але все було не те. У всіх були якісь претензії, вимоги, і він наважився. Адже Олена стільки років його любила, не могла ж вона за півроку його розлюбити.
Він стояв біля таких знайомих дверей, чоловік боявся подзвонити у дзвінок. Страшно було до чортів. Зітхнувши, наважився. Двері відчинила Олена, але виглядала вона зовсім по-іншому. Якась упокорена, гарна, спокійна. Від її вигляду Сашко трохи відхитнувся, і в грудях покололо. скучив, сили нема.
– Привіт, – здивовано сказала вона. Потім хотіла відсторонитися, завагалася й сухо запитала: – Чого треба?
– До сина прийшов, – легко збрехав Сашко, зніяковіло простягнув їй букет.
– Ромашки твої улюблені! Спеціально з’їздив до мами в село, на поле сходив і зірвав. Усе, як ти любиш.
Олена сховала руки за спину й сумно промовила:
– Дякую, не треба. Сина вдома немає. Він у моєї мами на канікулах.
Тепер прийшла пора дивуватися Сашкові. Нахмуривши брови, чоловік перепитав:
– На яких канікулах?
– Звичайних, осінніх. Він же й у перший клас пішов, не забув. Хоча, як ти міг забути? Ти ж не знав. Була дитина – і немає дитини.
До Сашка потихеньку почало доходити, що за всі ці півроку він жодного разу не поцікавився своєю дитиною. Занадто зайнятий був, спочатку поринаючи в кохання, а потім намагаючись зберегти стосунки з Альоною. Але треба було щось вирішувати.
– Прости мене, будь ласка. Криза у стосунках, біс у ребро. Я все усвідомив. Я кохаю тільки тебе. Хочу повернутися в сім’ю. Хочеш – дочку мені народиш? Ти ж і так просила другу дитину. І дачу купимо біля твоєї мами. Будеш до неї вранці бігати влітку на чай. Дай мені шанс.
Олена схлипнула, і сльози покотилися по її щоках. По її обличчю було все видно, і Сашкові раптом стало легко на душі. Занадто він добре її знав. Усе добре, простить.
Але колишня дружина несподівано промовила:
– Цього не буде ніколи.
– У тебе з’явився інший?
– Так.
– І що, зовсім мене не кохала? – вирвалося в нього. – Стільки років разом, а ти навіть побалакати не хочеш.
Олена здригнулася від його різких слів, ніби від ляпаса, потім повільно підвела очі.
– Саш, ти мене кинув, зрадив, без слів, без пояснень, написав повідомлення, як боягузливий підліток. А тепер приповз, тому що нова пасія тебе кинула.
– Вона не кинула.
– Ну так. Жінка усміхнулася. – Значить, ти сам від неї втік.
Сашко дивився на неї у всі очі, помічаючи те, що не помітив одразу. Схудла, зробила нову стрижку. Навіть погляд став іншим, твердішим. Схопивши її за руку, став умовляти:
– Ми знову одружимося. Подумай про сина. Як йому рости без батька? Думаєш, він тебе простить, коли дізнається, що я хотів повернути все назад, а ти відмовилася?
– Він уже не дитина і багато чого розуміє. Простить. Захочеш з ним побачитися – телефонуй заздалегідь. Бувай.
Олена захлопнула двері, прислухаючись до звуків на сходовому майданчику. Сашко потоптався пару хвилин, потім пішов униз. Вона беззвучно заридала, кусаючи пальці. Серце боліло так, що здавалося, вискочить з грудей. Але вона вистоїть, впорається. Їй просто треба ще трохи часу, щоб стало легше.
