Лєра приїхала поступати в місто до сестри, але насправді у неї були інші плани. Якби вона вчасно не схаменулася, могла б наробити багато дурниць
Про те, що до неї переїжджає молодша сестра, Надія дізналася зовсім несподівано. Просто в один день їй подзвонили батьки й сказали:
— Готуйся, мовляв, саджають Лєрочку на потяг. Завтра ввечері буде в твоєму місті.
— Тату, мамо, я щось не розумію, — розгублено сказала Надя. — Але ж вона, наче, збиралася вступати. Що трапилося?
— Так вона й вступить, — відповіла мама. — Але порівняй, які у вас у великому місті вищі й які у нас. І взагалі, не видумуй. Сама в житті добре, вдало влаштувалася, а сестра чим гірша? Отже, давай подбай про Лєрочку. Я тебе дуже прошу.
І мама закінчила розмову.
— Що з тобою таке? — спитав того ж дня Надю за вечерею чоловік. — На роботі щось трапилося?
— Ні, на роботі все в порядку, — розсіяно відповіла вона, мляво поковзуючи котлету виделкою, й потім розповіла про розмову з мамою.
— Взагалі-то це не дуже гарно, — насупився чоловік. — Все-таки от так, і в нас буде стороння людина.
— Лєра — моя сестра! — миттєво спалахнула Надя, яка взагалі за все життя звикла бути і покровителькою, і захисницею для молодшої.
— Та годі, — знизав плечима чоловік. — Я нічого такого не кажу. Просто несподівано це. Значить, приїде вступати. Заселиться в гуртожиток.
— Побачимо, — ухильливо відповіла Надя. — Взагалі-то це не найкраща ідея. Домашнє життя завжди краще, тим більш для молодої самотньої дівчини. Так хоча б я за нею нагляну тут. А скільки твоїй сестрі, до речі? — зацікавився Ігор.
— 18 років виповнилося, — відповіла вона.
— Просто подумав, що у її віці сама в місто приїхала й нічого не накоїла, — сказав він задумливо.
— Ой, не порівнюй, — махнула рукою Надя. — Лєра така наївна, тиха, вона в нас домашня дівчинка. Ні, ми за характером різні, тож їй краще просто жити в нас. Ти не хвилюйся, — усміхнулася вона. — Лєра тобі сподобається, ось побачиш.
— Угу, — відповів таки засмучений чоловік.
На вокзал за Лєрою поїхав він. Надя була змушена затриматися на роботі, де якраз кипів важливий проєкт. Але встигла додому до повернення найрідніших, накрила на стіл. Сестричка була знатною солодкоїжкою, тому був і торт.
Вечір пройшов добре. Багато розмовляли про життя в рідному місті. Лєра розповідала про спільних друзів, що залишилися там. Потім пішла у свою кімнату. Всього кімнат у великій квартирі Наді й Ігоря, за яку вони, до речі, майже закінчили достроково виплачувати іпотеку, було три. І ось одну поступили несподіваній гості.
— Куди подаєш документи? — спитала Надя наступного ранку в сестри за сніданком.
— Ще не вирішила, — відповіла та.
— У сенсі? — здивувалася Надя. — Як це?
— А то ти наших батьків не знаєш, — надула губки Лєра. — Кажуть, щоб вчилася на менеджера. Ну, це ж так нудно.
— Не кажи, — усміхнулася Надя. — Я от таку професію здобула. І зараз дивись, все як добре склалося. Вже заступник начальника відділу продажів, і зарплата хороша.
— Але люди ж різні, — сказала Лєра, похитуючи ніжкою. — Я взагалі, може, хочу стати співачкою чи акторкою? А ще можна спробувати себе в модельному бізнесі. Я ж казала, що у нас конкурс краси виграла.
— Ого! — вигукнув чоловік. — Це й не дивно, — усміхнувся він гості. — Ти дуже гарна.
— Дякую! — зашарілася точно троянда Лєра.
Надя хмикнула. Не те щоб її зачепив комплімент від чоловіка, але так, було трішки неприємно. І взагалі-то Надя ніколи й нікому не заздрила. Але трохи їй було сумно від того, що сестра просто лялечкою-принцесою виросла. А вона сама — ні. Себе Надія вважала дуже навіть привабливою жінкою. Вона вміло користувалася макіяжем, зі смаком вдягалася, але завжди знала: сестра краща, просто міс чарівність.
— Напевно, все-таки подам туди, з чим батьки домовилися, — нарешті сумно сказала Лєра.
— Ось і правильно, — кивнула Надя. — Головне, їж гарно. Бюджетне місце отримати — це треба постаратися.
— А я не на бюджет, — сказала Лєра.
— Ні? — дуже здивувалася Надя. — А як же батьки оплачуватимуть твоє навчання?
— Ну, взагалі-то вони думають, що ти допоможеш, — відповіла Лєра таким тоном, що Наді стало ясно: це питання в її родині вважають вирішеним.
— Мені треба подумати, — сказала вона після довгої паузи.
— Ой, та годі, — махнула рукою Лєра. — Ти щось придумаєш. Сама казала, тебе підвищили нещодавно.
Надя стиснула губи. Ця риса в сестрі — легковажно ставитися до чужих грошей — їй ніколи не подобалася. Лєра, втім, була права. Останнім часом з фінансами у родині Надя стала вільніша. Але ж витрати зросли. Поспішали гасити іпотеку. Плюс ще хотілося відкласти на відпустку. Та й на подушку безпеки теж кинути хотілося б.
— Ми з чоловіком подумаємо, чим можна допомогти, — відповіла Надя строго.
— Вирішуйте, — знизала плечима Лєра. — Я в будь-якому разі не пропаду, — усміхнулася вона. — У великому місті стільки можливостей. До речі, Ігорю, у тебе ж сьогодні вихідний? — Підперши щічку долонею, вона дивилася на чоловіка старшої сестри. — Покажеш мені місто?
— Але ж ми до твоєї мами збиралися сьогодні поїхати! — обурилася Надя. Дивне її раптом накрило почуття — неправильне, неприязнь до рідної сестри. Хоч розумом розуміла: Лєрочка не робить нічого такого. Просто молода дівчинка приїхала у велике місто вперше, і їй хочеться трохи розважитися. Що ж тут поганого?
— Та там нічого такого термінового, — відмахнувся Ігор. — Мама просто хотіла, щоб ми їй шпалери допомогли вибрати. Забудь, мої батьки самі з цим справляться чудово.
— Ну, гаразд, — змусила себе посміхнутися й взагалі зобразити безжурність Надя. — Тобі вирішувати?
Повернулася парочка додому із запізненням і відмовилася від вечері. Ігор сказав, що вони з Лєрою зайшли в ресторан на набережній.
— Пригостив її, — трохи винувато пояснювався він із дружиною. — Ти ж не проти. Уявляєш, вона жодного разу в житті не була в ресторанах.
— Нічого, один раз можна, — відповіла Надя. — Але ти обережніше, — додала вона з усмішкою, але без тіні жарту. — Наша Лєрочка людина в цілому хороша, але зіпсована вона.
— Зрозумів, — кивнув Ігор. — Не хвилюйся, встигне ще стати дорослою, серйозною. Як ти.
Наступні кілька днів пройшли цілком спокійно, але в новому ритмі життя. Лєра майже щодня виходила, як вона висловлювалася, «гуляти», і на це, природно, просила гроші у старшої сестри. Але для Наді це не було новиною. Вона чудово знала, що її молодша сестричка ще жодного дня в своєму житті не працювала, бо батьки були проти. Вони хотіли, щоб вона зосередилася на навчанні й взагалі подовше порадувалася безжурній юності.
— Мені шкода, що ти вже в 15 пішла працювати, — сказав якось Наді батько. — Важкі й тоді були часи в нашій родині, але зараз все добре. І нехай Лєра подовше не знає клопоту.
Надія з одного боку знаходила цю ідею правильною, але з іншого — її тривожило те, що Лєра виросла людиною, яка, ну, м’яко кажучи, не знає ціну грошей і взагалі звикла до всього ставитися надто легко. Вона боялася трішки за сестру. А сестра тим часом навіть не поспішала вступати. Усе гуляла, веселилася. Потім ще попросила в Наді солідну суму на те, щоб оновити гардероб.
— Виглядаю як провінціалка, — поскаржилася Лєра. — Як я чоловіка хорошого знайду?
— Тобі про навчання треба думати, — суворо сказала їй Надя, — а не про те, як найшвидше заміж вискочити.
Але на нову сукню та ще дещо дрібничок грошей дала, бо все-таки дуже любила сестричку.
Про те, що в них проїздом буде брат чоловіка, Надя дізналася так само несподівано, як і про приїзд сестри. Але цю новину сприйняла набагато позитивніше, бо добре знала Василя. Це був серйозний, порядний молодий чоловік. Він був трохи молодший за Ігоря, але вже теж став начальником у філії фірми, де працював. А ще був щасливо одружений уже майже півроку. І зараз вони з дружиною чекали первістка. Надя постаралася, приготувала смачну вечерю. Вони всі чудово посиділи. Василь, що повертався з відрядження, мав поїхати вже вранці. Надя з Ігорем поступили йому своєю кімнатою.
Дивні звуки змусили Надю буквально підскочити з ліжка. Здавалося, це кричала її сестра.
— Що трапилося? — тремтячою рукою Надя ввімкнула світло.
Поруч, сонно моргаючи, стояв її чоловік, а брат Василь буквально за комір халатика витягнув Лєрочку зі своєї кімнати й тепер, не звертаючи уваги на її ридання, суворо лаяв, гудив багатьма негарними словами.
Оттак Надія дізналася про те, що її молодша сестричка заявилася до гостя серед ночі й почала йому пропонувати таке… Коротше, Лєрочка метила в утриманки. Її не бентежило, що Василь одружений, що він майбутній щасливий батько. Вона набивала собі ціну, обіцяючи, що подарує йому все.
— Та як ти могла? — Надя була у такому шоці, що в неї навіть не було сил лаяти сестру. Вона була просто в шоці від поведінки Лєрочки. Але тепер багато чого постало в новому світлі. «Мою сестру, — подумала вона, — не просто зіпсували. Мама, тато й навіть я, на нещастя, упустили щось дуже важливе в її вихованні. І ось чим все скінчилося».
— Брате, прости, — зніяковіло промовив Ігор.
— Живо в свою кімнату! — нарешті гаркнула Надя.
Вранці, після того як Василь поїхав, — а він, до речі, вже не сердився, а лише співчував, — між Надією та Валерією відбулася серйозна розмова, а Ігор на цей час вийшов із дому.
— Зрозумій, не в тому річ, що я зла й не хочу тебе терпіти, — сказала наприкінці довгої й важкої бесіди Надя. — Я просто піклуюся про тебе.
— Прости, — пошмигаючи носиком, пробурмотіла сестра.
— У тебе буде ще час все обдумати й вирішити, як жити далі, — зітхнула Надя.
— Ти все розповіси нашим батькам? — з благанням дивилася на неї сестра.
— Ні, — знову зітхнула Надя. — Не думаю, що їм варто про це знати. Тим більш у батька слабке серце, не можна його хвилювати.
Того ж дня вона подзвонила батькам і максимально делікатно їм все пояснила. А точніше кажучи, сказала правду, але лише наполовину, а саме, що Лєра просто вирішила повернутися додому, бо зрозуміла: життя у великому місті не для неї. Потім посадила сестру на поїзд до рідного міста й просто наказала собі повірити в те, що все ще буде добре.
І пізніше так і вийшло. єера чи то й справді все усвідомила, чи то ще батьки інакше до неї ставлення змінили, але в результаті вона вступила на бюджет у рідному місті й, крім того, пішла працювати. А потім, коли минули ще роки, і Лєра вже й кар’єру збудувала, і заміж за хорошу людину вийшла, вони з сестрою про багато говорили при кожній зустрічі, але ніколи не згадували про той випадок. Плюс Надя була вдячна ще й чоловікові, й Василю. Чоловіки теж вміло робили вигляд, що такої пригоди в їхніх життях ніколи не було.
Надя була дуже рада за молодшу сестру, а ще трішки почувалася винуватою за те, що свого часу не змогла допомогти з її вихованням.
