— Я не зрозумів, а куди ти відправила п’ять тисяч? — обурено запитав Валерій.
Надя тут же почервоніла. Вона так сподівалася, що чоловік не схаменеться щодо цих грошей. Але останнім часом він ретельно вивчає всі витрати своєї дружини. І хоч Надя старанно економила, щоб зникнення п’яти тисяч було непомітним, Валерія обдурити не вдалося.
— Мамі відправила. Їй не вистачає на ліки, — тихо промовила вона.
— Мамі?! Я не зрозумів, я що, пашу без відпочинку заради здоров’я твоєї матері?! Вона мені взагалі ніхто! Щоб цього більше не було!
— Валеро, ну ти ж знаєш, що в неї зараз складна ситуація, — намагалася вгамувати Надя чоловіка, — хто, крім мене, їй допоможе?
— Крім тебе?! — навис він над нею. — А ти ці гроші заробила, щоб розпоряджатися ними на власний розсуд, а?!
— Але ти ж знаєш, що я зараз у декреті… Я поки що не можу працювати…
— Так от, поки працюю тільки я, я буду розпоряджатися грошима! Ще раз таке станеться, і звітуватимеш мені за кожну копійку!
Валерій вийшов із кімнати, голосно грюкнувши дверима. Надя прислухалася: раптом доньку розбудив? Та ні, у дитячій стояла тиша. І тоді Надя тихенько розплакалася.
Коли вона тільки познайомилася з Валерієм, він здався їй найкращим із чоловіків. Веселий, щедрий, розумний. Він підкорив її практично з першого погляду.
Вони зустрічалися близько пів року, а потім Надя зрозуміла, що чекає дитину. Навіть не зрозуміла, як це сталося. Але, як сказав лікар, таке зрідка буває. Отже, доля.
Валерій дуже зрадів і одразу ж зробив Наді пропозицію. Він вважав, що дитина має народитися в шлюбі. І, звичайно, Надя погодилася.
Щоправда, майже одразу після весілля з’явилися тривожні дзвіночки. Надя не хотіла звертати на них уваги, вважаючи, що просто чіпляється до свого чоловіка через такий стан, коли настрій стрибає. А варто було.
Наприклад, Валерій став вирішувати все сам. Навіть ім’я майбутньої доньки він обрав самостійно. І коли Надя сказала, що воно їй не дуже подобається, Валерій завівся.
— Так звали мою бабусю! І мою дочку зватимуть так само! Я так вирішив!
І Надя пішла на поступки. Тому в них народилася дівчинка Алевтина. І з часом Надя навіть звикла до цього імені, і воно стало здаватися їй навіть гарним.
Потім Валерій став контролювати харчування Наді, пояснюючи це тим, що піклується про її здоров’я. Жінці снилася смажена картопля, яку вона так хотіла, і яку заборонив їй Валерій. А ще вона свій ранок не уявляла без шматочка шоколаду, але й це теж стало їй недоступним. Лише приїжджаючи до своєї матері, Надя могла поїсти того, що забороняв Валерій. І це було дивно — їсти потайки від чоловіка.
Але вся істинна суть Валерія розкрилася, коли в сім’ї сталося горе. Мама Наді сильно захворіла, коли жінка була на останньому місяці.
Коли Надя народжувала, її мамі робили операцію. Пологи — це і так виснажлива і болісна справа, та ще Надя дуже переживала за свою матір.
На щастя, операція пройшла добре, але мамі потрібне було тривале відновлення. А ще вона не змогла працювати. Довелося вчитися жити на одну пенсію. І мама Наді старалася, як могла, але для того, щоб повністю відновитися, потрібні були хороші ліки. А коштували вони дорого.
Надя сказала про це своєму чоловікові, адже він дуже непогано заробляє. Її декретні були зовсім маленькими, але й те вона хотіла їх відправляти своїй мамі.
Але Валерій сказав тверде «ні»! Мовляв, декретні Надя повинна витрачати на дитину, а його зарплата — це решта витрат. І всякі там ліки для тещі в їхнє число не входять.
І все ж Надя потроху відправляла своїй мамі гроші. То п’ятсот гривень, то тисячу. Але Валерій щось запідозрив і став контролювати її витрати.
А тут мамі потрібно було йти на обстеження. Звичайно, воно має бути безкоштовним, але щоб пройти все безкоштовно, потрібно витратити близько пів року. Усюди черги, і лікарі, не соромлячись, говорили відверто про те, що більшу частину процедур доведеться проходити в платних клініках. А то можна й не дожити до кінця обстеження.
І тоді Надя на свій страх і ризик відправила мамі п’ять тисяч. Вона сильно економила у витратах — економила підгузки, ходила пішки до поліклініки, сама практично нічого вдень не їла. І ці п’ять тисяч не мали сильно вплинути на бюджет. Але чоловік вирішив перевірити, і ось, усе закінчилося скандалом.
Притому своїм батькам він того місяця купив новий холодильник, бо старий у них зламався. І коли Надя заїкнулася, що й її мамі тоді можна підкинути трохи грошей, Валерій розкричався. Мовляв, теща мені ніхто. Вийдеш на роботу, і підкидай, скільки хочеш. Навіть малюка тоді своїм криком розбудив.
Надя сиділа сама в кімнаті, думаючи, як на все це реагувати. Так, вона зараз залежить від чоловіка. Як можна їй вийти на роботу, коли дочці всього чотири місяці? Але їй було прикро і боляче. Гаразд би мама ці гроші просто прогулювала. Але вони ж потрібні їй, бо вона хворіє. І працювати вона через хворобу не може, а не просто не хоче.
Валерій давно вже перестав здаватися Наді ідеальним чоловіком. Швидше, в її очах він був тираном. Надя нічого не вирішувала. Навіть в обговоренні їхньої відпустки не брала участі, Валерій все вирішив і поставив перед фактом.
І гаразд би він був чудовим батьком. Та ні, і тут мимо. До доньки він ночами не вставав, лише бубонів крізь сон, щоб Надя швидше її заспокоїла, бо він не виспиться.
Коли Валерій повертався додому, він не поспішав взяти доньку на руки. Спокійно вечеряв, дивився якісь відео на телефоні, і лише потім міг потримати її хвилину на руках.
Купати він Наді не допомагав, і жінці доводилося справлятися самій. Та й гуляти на вихідних не ходив, заявляючи, що хоче відпочити.
Надя думала про те, що не таким вона уявляла собі сімейне життя. Вона згадувала свого покійного батька. Той завжди допомагав мамі, вони все вирішували разом, та й із донькою своєю він возився.
І найприкріше, що Надю тримає поряд із ним тільки фінансова прив’язаність. Як їй впоратися? Чекати, поки малеча піде до садка? Мама її може просто не дожити до цього моменту… Та й сама Надя на кого перетвориться за ці кілька років?
Образа й розпач виявилися сильнішими за страх. І Надя переконала себе, що впорається.
Чоловік уже спав, абсолютно не мучившись почуттям провини. Вона ще раз глянула на нього і зрозуміла, що не хоче бути поруч із цим чоловіком. І не хоче, щоб її донька росла в таких умовах, щоб потім знайшла собі такого самого тирана, просто тому що в неї буде неправильна установка.
Наступного дня, коли Валерій пішов на роботу, Надя зібрала свої речі та речі донечки, і поїхала до мами.
Коли Валерій повернувся додому і не виявив свою дружину з донькою, просто закипів від гніву. Він подзвонив Наді і став їй погрожувати, обзивати її. Говорив, що якщо вони не повернуться, то він забере дитину.
Але Надя не піддалася на погрози, хоч і було страшно. Вона твердо стояла на своєму, кажучи йому, що хоче розлучитися.
З мамою було спокійно. Вперше за довгий час Надя не відчувала тиску. Вони вирішили, що впораються. Якось.
Суд залишив доньку з мамою, хоч Валерій і тиснув, як міг. Йому присудили платити аліменти.
Бабуся ж була найчастіше вдома, і Надя змогла вийти на півдня на підробіток. Жили вони, звичайно, скромно, але не впроголодь. Мама пройшла всі обстеження, і після ще однієї операції остаточно пішла на поправку. У півтора року Надя віддала малечу в приватний дитячий садок, а сама вийшла на роботу. Надина мама, як тільки оговталася від хвороби, теж пішла працювати. І стало одразу легше.
І хоч було досить важко фінансово, Надя жодного разу не пошкодувала, що втекла від чоловіка. Донька росла в спокійній обстановці, оточена любов’ю та турботою. А батько, який так хотів установити над нею опікунство, просто зник з усіх радарів. Аліменти, щоправда, платив, але дочкою абсолютно не цікавився.
Надя знала, що в нього нова втіха — молода і симпатична дівчина, яка мелькала з ним на фото. Надя не навмисне побачила ці фото, просто вистрибнули в стрічці соцмережі. І все, що вона відчула, так це жалість. Вона ж знала, як добре Валерій уміє прикидатися надійним чоловіком. І знала, який він насправді. Але це була не її проблема. Все, що її турбувало — донька і здоров’я мами. І, на щастя, у них у усіх все було чудово.
