– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо хоче жити в просторій квартирі, хай сам за неї платить. Я на вашу іпотеку більше витрачатися не буду…
– Гришо, вибач, я трохи запізнююся. Затори на дорогах, – сумно повідомила Оксана.
– Нічого, – відповів чоловік. – Не переймайся, я зачекаю. А ти обережнішою будь.
Коли дзвінок завершився, Гриша витріщився у вікно кафе. Він дивився на молоді пари, які проходили повз. І думав про своє життя. Тільки нещодавно йому виповнилося шістдесят років. Друзі закотили заради нього шикарне свято, піднявши настрій імениннику.
Та тільки того дня він дивився на них і бачив, що вони щасливі у шлюбі, хваляться дітьми та онуками. А Григорій був зовсім сам. Десять років тому не стало його дружини. Дітей у них не було, тому піклуватися чоловікові було ні про кого.
Гріла одна думка, що йому вдалося накопичити непоганий капітал до своїх років. У Григорія був великий будинок, машина і пристойний рахунок у банку. Самих лише відсотків було достатньо, щоб добре жити.
Але доживати свої дні йому хотілося в компанії з жінкою. Тому він і почав виявляти знаки уваги Оксані. Жінка була на десять років молодша за нього, у розлученні, але з тридцятилітнім ледарем-сином під боком. Юра був непостійним хлопцем, який не зумів ні роботи знайти, ні освіти здобути.
Однак Оксана була дивовижною. Вона чудово готувала, виглядала чудово і любила піклуватися про Гришу. Жінка була забезпеченою: своя двокімнатна квартира в центрі міста, машина і дача.
Григорій обрав її ще й тому, що вони не претендували на майно одне одного. Це було важливим фактором, адже чоловік не хотів у пенсійному віці сваритися через квадратні метри. Ну а Юра, може, ще подорослішає. Якщо ні – то це не проблеми Гриші. Тому сьогодні він чекав приїзду Оксани, стискаючи в руці обручку.
– Ти вийдеш за мене? – поставив він головне питання за кілька годин.
Оксана розплакалася від надлишку почуттів і кивнула.
– Так!
Весілля влаштували за два місяці. Свято було не пишним, але гарним. Запросили лише близьких друзів і родичів. А Григорій подбав про те, щоб усі гості пішли ситими й задоволеними.
Ввечері Гриша сказав:
– Скоро літо, треба твою дачу до ладу привести. Щоб можна було туди виїхати, відпочити, поніжитися біля озера.
– Так, там дах трохи протікає, та й ремонт у хаті варто зробити.
Григорій одразу взявся до діла. Він найняв робітників, закупив матеріал і суворо контролював хід робіт. Дача перетворилася за кілька тижнів. Старий будиночок було не впізнати.
– Ти в мене такий дивовижний, – Оксана поцілувала чоловіка в щоку.
А Гриша, несподівано для себе, зашарівся.
Трохи згодом Григорій дізнався одну неприємну новину. Виявилося, що в Оксани немає постійної роботи та стабільного джерела прибутку. Вони з Юрою жили на заощадження, що залишилися після чоловіка Оксани. Але вони майже себе вичерпали.
Оксана так і не влаштувалася на роботу. А Юра стрибав з одного місця на інше, навіть не встигаючи попрацювати місяць. Того вечора жінка трохи винувато подивилася на Гришу з-під вій і сказала:
– Чесно, я не думала, що гроші так швидко закінчаться.
Григорій зітхнув, але затівати сварку не став.
– Не переживай, Оксано, у мене достатньо грошей, щоб утримувати нас обох. А от Юрі доведеться знайти собі роботу. Тягнути на собі великовікову дитину я не хочу, – зізнався чоловік.
– Звісно, – Оксана міцно обійняла чоловіка. – Я з ним поговорю, не переживай. Я тебе дуже люблю.
– І я тебе, – відповів Гриша, хоча в душі оселився хробачок сумнівів.
Чоловік пригадав, що під час ремонту дачі всі трати здійснював тільки він. Оксана навіть не пропонувала взяти участь. І Григорія все влаштовувало, вони були родиною. Та й він сам планував відпочивати на цій дачі, тому обурюватися не став.
Але Оксана жодного разу не купила в дім продуктів, побутової хімії чи ще якоїсь дрібниці. І це трохи напружувало Григорія. Він одружився з жінкою, яка могла себе утримувати. А отримав у підсумку щось дивне.
Однак Григорій відкинув невеселі думки, зосередившись на теперішньому. Наступного дня він вирушив до банку, щоб зробити картку для Оксани. Туди він періодично кидав не надто великі суми. Цих грошей мало би вистачати на продукти й особисті витрати жінки.
Кілька тижнів тема грошей не порушувалася. І Григорій подумав, що проблему вирішено. Але одного вечора, після ситної вечері, Оксана сказала:
– Милий, а дай мені двадцять тисяч гривень.
Григорій здивувався такому проханню. Він мав потрібну суму, але все ж йому хотілося знати, навіщо дружині гроші. Адже в дім все купувалося з його картки.
– А навіщо тобі?
– Не скажу, – Оксана кокетливо поплескала віями. – Це секрет.
– Нічого протизаконного, сподіваюся? – усміхнувся Гриша, вже дістаючи телефон, щоб зробити переказ.
– Ні, звісно. Не хвилюйся.
Дружина міцно поцілувала Гришу, відволікаючи його від будь-яких думок. І Григорій не став допитуватися, навіщо Оксані потрібна подібна сума. Він би спустив усе на гальмах, якби ситуація не повторилася за місяць.
– Гришенько, а дай мені ще двадцять тисяч.
Григорій насупився.
– Навіщо?
– Це секрет, – Оксана спробувала повторити трюк із плесканням вій.
Але цього разу чоловік не повівся.
– Оксано, навіщо тобі гроші? Уже вдруге.
Жінка насупилася, бачачи, що не зуміла відвернути чоловіка.
– Треба, чого допитуєшся, ми ж родина.
– Отож бо й воно, тому витрати мають обговорюватися. Я не можу просто сліпо давати тобі гроші. Я маю знати, куди ти їх витрачаєш.
Оксана щось пробурмотіла, але Гриша не зміг розібрати.
– Що?
Тут Оксана гордо задерла голову й голосно промовила:
– Платіж за іпотеку!
– Яку іпотеку? Ти ще одну квартиру купила? Навіщо, нам і так житла вистачає, – Гриша не міг скласти всі шматочки пазла.
Оксана зітхнула.
– Ні, я ще розплачуюся за свою квартиру.
Настала черга Григорія хмуритися.
– У сенсі? Я ж перед весіллям тебе запитував, чи є борги чи кредити. Ти сказала, що ні. Я тобі повірив. Але ти, виявляється, мене обманула, так?
Оксана смикнула головою й відповіла:
– Звісно, я збрехала. Ти явно б не одружився, якби дізнався про моє становище. Тому я збрехала. Вибач.
– Гаразд, – спробував заспокоїтися Гриша. – Який загальний борг?
– Ще дуже багато.
Григорій лише свиснув.
– Юра хоч щось платить?
– Ні, звісно! Я не збираюся з сина брати гроші.
– Але й потягнути іпотеку ти не можеш. Як бути тоді? – спитав Гриша, він почав потроху виходити з себе.
– Але в тебе є гроші, любий, я знаю. Ти ж допоможеш? – жінка всміхнулася.
Та Гриша не хотів брати участь у викупі квартири, до якої не мав жодного стосунку.
– У мене є інша ідея. Ти ж живеш у мене, а Юрі двокімнатна не потрібна. Продай, погаси борг і купи синові житло менше.
Він бачив, як на обличчя Оксани набігли хмари.
– Я не збираюся продавати свою квартиру! Що, Юрі тепер тулитися в одній кімнаті? А якщо він сім’ю заведе? Куди дружину приведе? Де дітей буде ростити? В однокімнатній?
Гриша потер обличчя руками, а тоді серйозно звернувся до дружини:
– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять. Якщо він хоче жити в просторій квартирі, хай сам за неї й платить. Я на вашу іпотеку більше витрачатися не буду.
– І навіщо ти мені тоді потрібен? – зло сказала жінка.
І тут Григорій зрозумів, що Оксана бачила в ньому тільки гаманець. Він мав утримувати й її, й Юру.
– У мене таке саме питання, але про тебе, Оксано.
Не дивно, що невдовзі Гриша й Оксана розлучилися. Жінка намагалася щось відсудити в колишнього чоловіка, але всі заощадження були зроблені до шлюбу. Оксана не могла на них претендувати.
А Григорій для себе вирішив – годі з нього весіль. Тепер, якщо він і зустріне когось, то будуть жити без штампа в паспорті. І утримувати повністю свою обранницю він не буде. А зекономлені гроші йому ще знадобляться. Раптом, підтягнути здоров’я доведеться. Вік усе-таки…
