Максим приїхав пізно ввечері, на ньому обличчя не було, він був дуже засмучений, розмова була важка, він ледь не плакав, а я плакала – від болю, що втрачаю людину.
Я познайомилася з Максимом на відпочинку, він був з другом. Ми тиждень спілкувалися, з’ясувалось, що він напередодні розійшовся зі своєю дівчиною і прилетів до Туреччини розвіятись. Ми симпатизували одне одному. Я спершу сприймала це як курортне захоплення і не більше. Проте ні, це дійсно було щось значно більше.
Скажу чесно, він мені сподобався, тому повернувшись додому ми не припинили спілкуватися. Через місяць щоденних дзвінків і повідомлень він приїхав до мене і запропонував будувати стосунки. А я була й не проти, він був серйозним, впевненим у собі, у нас було багато спільного і розуміли ми одне одного з пів слова. Тож я погодилася.
Я на тиждень поїхала з Максимом до нього, ми прекрасно провели час і ще більш зблизилися. Я відчувала, що у нас можуть скластися досить гарні і гармонійні стосунки. Потім я повернулася додому, до себе в місто, аби вирішити питання зі звільненням звільнити орендовану квартиру, в якій я жила і щоб зібрати речі. Я була щаслива і вірила, що зустріла саме того чоловіка, хоч і часу минуло досить мало з дня нашого знайомства.
Дзвінок від Максима пролунав неочікувано з самісінького ранку, голос був пригнічений. Він сказав, що виїжджає і ввечері буде у мене, що нам потрібно серйозно поговорити. Я відверто занепокоїлася, весь день прокручувала в голові наші останні розмови і намагалася зрозуміти, що могло трапитися. Відповіді я не знаходила…
Максим приїхав пізно ввечері, на ньому обличчя не було, він був дуже засмучений, розмова була важка, він ледь не плакав, а я плакала – від болю, що втрачаю людину, яку встигла полюбити і від несправедливості, що все так склалося.
До Максима прийшла його колишня дівчина і повідомила, що вони скоро стануть батьками. Вибір без вибору, як то кажуть. Він говорив про почуття до мене і про те, що тепер ми не можемо бути разом через такі обставини, що хоче бути зі мною, але не може залишити свою дитину без батька…
Так закінчилася наша, така коротка і така красива, історія. Я потихеньку оговтуюсь, стаю на ноги, намагаюсь шукати радощі в кожному дні, але поки це мало виходить.
