Мама мого чоловіка жила в Польщі багато років.
Вона залишила його на бабусю, коли йому виповнилося 8 років. Тата не було і в помині.
Він ріс самотнім, бо бабуся завжди мала багато роботи, її не дуже цікавили інтереси внука.
Оксана Степанівна навідувалась до сина раз в рік, привозила гроші і подарунки, він просив її залишитись, але вона поверталась назад в Польщу.
Проходили роки, свекруха створила нову сім’ю, але Віталіка не забрала до себе.
Коли йому було 14, на світ з’явилась сестра, тоді перший раз він поїхав в Польщу.
Погостював трохи, і назад до бабусі.
Через рік її не стало, тоді Віталік залишився зовсім сам, нікому не було до нього діла.
Він розповідав мені все це і плакав, ще з дитинства залишилась сильна образа на маму.
Пройшли роки, законний чоловік Оксани Степанівни розлучається з нею, хоче відсудити житло, машину, і опіку над Юлею.
Вона хотіла повернутись назад, але хата в селі давно продана.
Ми живемо в місті та плануємо дитину.
Читайте також: Однак, те що сталося наступного дня, Ніна очікувати аж ніяк не могла. Дівчинка не була потрібна ні батькові ні матері своїй
Віталіка категорично проти того, щоб його мама жила з нами, він хоче їй насолити.
А я не знаю чим допомогти свекрусі, з одного боку розумію в якій складній ситуації вона зараз.
Але з іншого розумію, чому Віталік відвернувся від рідної мами.
Автор: Настя. Передрук заборонений
