Жінка швидко взяла телефон, почала питати де пропав, і чому тато не бере трубки.
Я відповіла спокійно, намагалась зберігати холодний розум.
-Ви хто така? Вона аж запищала.
Мій монолог був довгим, я розповіла про нашу сім’ю, маму і нас з сестрою.
Серце калатало, неспокій був присутній. Слова лились рікою, це все була правда.
А потім говорила вона. Жінку звати Олена, і вона прекрасно знала, що в батька є сім’я .
Її задовільняло бути запасним портом.
Побут не вбивав їхніх стосунків, і цей хлопчик – мій брат.
Вані 7, він цього року пішов у перший клас.
Малий знає про мене, і про сестру. Дуже хоче познайомитись.
В моїй голові зробилася каша, я не розуміла що до чого, не могла сприйняти таку реальність.
Доки тато непритомний в лікарні. На мене лавиною котиться вся правда з його життя, i не знаю що зі всім робити.
Мама не повинна дізнатися, він сам розкаже, коли прийде до тями.
Моя сім’я тріщала на моїх очах, роками був обман, я не звертала уваги, чи щасливі мої батьки разом.
Вони просто жили, а ми біля них. З виду звичайна сім’я.
Страшно уявити, скільки всього ще приховано.
З Оленою ми ще декілька разів говорили по- телефону, вона питала за тата, я розповідала про його стан.
За тиждень він отямився, ми чекали, щоб його виписали.
А тоді ми сіли поговорити, я розповіла що знаю всю правду, про його іншу жінку, про дитину.
Він дуже здивувався, і не знав що сказати.
Ніби води в рот набрав, сидів і дивився в одну точку. Моя злість до цієї людини росла кожної секунди.
Мама мусіла дізнатися правду, і він повинен був піти з нашого життя назавжди.
В цьому домі не має місця для зрадника. А як би ви вчинили в такому випадку?
Автор: Настя
