Мама нареченого, яка приїхала з села на весілля сина, після свята з’їжджати відмовилася. Так і сказала Алісі: – На кого я свою кровиночку покину? Не для того народжувала, щоб іншу жінку віддати! І почалося у Аліси «веселе» життя: що не день, то або цирк, або театр однієї акторки

Подруга не так давно заміж вийшла. Наречений – працьовитий хлопець з села, руки з потрібного місця ростуть, не курить, не п’є, не лається. Прям не чоловік, а подарунковий набір. Ні, серйозно, вона його так розхвалювала, ніби продати хотіла.

Через зайнятість, моє особисте знайомство з Федьком відбулося тільки на весіллі. Якось швидко у них це все закрутилося – пожили разом кілька місяців – і під вінець. Аліса – щаслива володарка двушки майже в центрі міста, у неї своя справа – невелика перукарня. І раптовий шлюб подруги з простим сільським трактористом здався мені дивним. Але, як то кажуть, мене ніхто не питав. Так що свою нікому не потрібне думку – я при собі і залишила. Головне, подруга була щаслива. А вже з ким вона щаслива – справа другорядна.

От тільки невдача – мама Феді, Галина Степанівна, яка приїхала з села на весілля сина, після свято з’їжджати відмовилася. Так і сказала Алісі: – На кого я свою кровиночку покину? Не для того народжувала, щоб іншу жінку віддати! І почалося у Аліси «веселе» життя: що не день, то або цирк, або театр однієї акторки.

Аліса, будучи дамою далеко не боязкого десятка, кілька разів попросила свою новопридбану родичку з’їхати. Але Галина Степанівна вперлася всіма кінцівками: – Будинок матері там, де її дитина. Ось народиш – тоді, може, зрозумієш!

Галина Степанівна навіть не стала перейматися відшкрібанням тефлонових сковорідок – вона просто їх викинула, як непотріб. Адже вона сама буде годувати Феденьку, і тільки особисто вирощеними продуктами, приготованими в чавунному посуді, що дістався їй у спадок.

– Не здивувалася б, якщо на дні цих сковорідок була вибита дата виробництва – часи царя Гороха! – Аліса рвала і метала. – Уявляєш, я її додому з почестями випровадила, а вона повернулася! В той же день! З мішком шмоття її бабусі. Гардероб мені час змінити, на її думку! Я ж тепер – дружина! Машка, ти там з ранку до ночі про подібну єрундєнь пишеш, ти повинна знати – як з цим боротися! Говори!

Я у відповідь тільки розсміялася: – Знаєш, немає у мене такого рецепта. Але один читач якось написав в коментарях просту і розумну річ: «Всі проблеми від невміння сказати тверде ні!» Ось і скажи їй – ні і все. Ні, вона не буде годувати свого сина зі своїх сковорідок в твоїй квартирі. Ні, вона не буде у вас жити. Ні, будинок матері не обов’язково там, де будинок її дитини.

На жаль, саме Алісі, слово «ні» не допомогло. Федя, як з’ясувалося, сам запросив свою маму до них з Алісою пожити. І варто було Галині Степанівні поплакатися Феді, що безсовісна невістка наполегливо жене її поганою мітлою з його! квартири, як Федя вирішив дружину на місце поставити. Не буду ці гидоти описувати – цензура, будь вона не ладна. Але в підсумку – летів Федя, разом з мамою, з квартири Аліси.

Аліса подала на розлучення. І отримала в подарунок зустрічний позов – на розділ спільно нажитого майна. Ось тільки в список цього майна, з невідомої причини, потрапила і Алісина квартира. Зрозуміло, нічого у них не вийшло. А от подарунки на весілля: мультиварку, 2 блендера, чайник, картину невідомого художника і підставку під ноутбук – Федя навіть ділити не став – сам забрав, разом з грошиками подарованими.

Зате не п’є людина і не курить. Але ж повинні ж у нього недоліки бути? Чому б і не дріб’язковість в їх числі? Від свого шлюбу, з фактичною довжиною в місяць і чотири дні (це я рахую від дати реєстрації до дати подачі заяви на розлучення), Аліса відійшла швидко. Розлучення довше тривав, чесне слово.

А ось Федя ніяк не вгамується – під час шлюборозлучного процесу, він знову відчув любові до дружини, і тепер через день під її вікнами кричить про свої неземні почуття.

– Блендер-то повернеш? Хоч один? – знущається Аліса над колишнім чоловіком. А він у відповідь мимрить: – Якщо мама дозволить. Аліса каже, що до реєстрації шлюбу такого не було. І не мимрив, і маму не згадував. Що після РАЦСу щось змінилося?

Фото ілюстративне з вільних джерел