– Мамо. Він посміхнувся і, зітхнувши, закрив очі навіки. А десь далеко біля будинку сиділа літня жінка

Мамо! Мамо! Ридаючий малюк років двох стиснувся біля хвіртки.

– Ну що ти, мій хороший, вдарився, дуже боляче? – молода жінка вибігла з дому і ласкаво обняла дитину.

– Ань.

– Ні? Краса ти моя люба, акуратніше треба бути, добре, синку? – вона погладила  кучеряшки, – обіцяєш?

– Дя, – малюк міцно притиснувся.

Три роки по тому.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegramта Instagram

– Мама!

– Ах ти, мій непосида, – жінка вибігла з дому і обняла сина, – що ж ти так необережно, зараз мама тебе вилікує.

Читайте також: Ялина захистить від сварок, вишня принесе удачу шипшина збереже благополуччя. Які рослини потрібно садити біля будинку

Промивши садно на коліні водою вона доклала лист подорожника до ранки і замотала ганчіркою.

– Чи не боляче, мій хороший?

– Ні, – малюк посміхнувся, – мама, ти у мене найкраща.

– А ти у мене – єдина радість у цьому житті, – посміхнулася жінка, – ти моя гордість.

Тринадцять років по тому.

– Мама!

Молодий підтягнутий солдат відчинив хвіртку.

– Господи, кровинка моя люба, – жінка вибігла з дому і міцно обняла сина.

– Не плач, не треба, я повернуся, обіцяю, я повернуся, – він поцілував сивіюче волосся і, поправивши гвuнтівку, вибіг на вулицю.

Озирнувшись, він побачив як мати тремтячою рукою хрестить.

– Мама, я повернуся, обіцяю!

Три місяці по тому.

– Мама! -той хто повз попереду здивовано озирнувся.

– Мама! – Мам. – здавлений хрип заглушувався дзвінким дзюрчанням джерела.

Молодий солдат насилу видихнув. Він залишився один, в лісі. Решта десь там, в полях, в рідкісних пролісках, серед каменів і боліт, в лісах і безіменних річечках. Він останній з роти, пopaнений, , без сил. Тут, в сосновому бору. Серед тиші, яку порушує дзвінке дзюрчання джерела.

Десь всередині горять вогнем кyлі – не вберігся, зачепило чергою. Якби тільки хтось знав, як це бoляче.

– Мама

– Що, мій хороший?

Він здригнувся і відкрив очі. Над ним схилилася.

– Мама?

– Мій ти непосида, знову? – вона ласкаво посміхнулася.

– Мама, ти тут, як, я ж.

– Я знала, синку, що потрібна тобі, ось і прийшла. Потерпи. Зараз стане легше.

Вона змочила в джерелі ганчірку і обережно витерла кpoв з обличчя сина.

– Не боляче?

– Вже минає.

– Поспи, краса ти моя люба, – вона ніжно погладила волосся, – поспи, тобі потрібно.

Він посміхнувся і, зітхнувши, закрив очі.

У сосновому бору дзвінко дзюрчало джерело, щедро обсипаючи сяючими краплями обличчя молодого хлопця, який міцно стискав холодними білими пальцями гвинтівку.

А десь далеко, в маленькому селі, біля будинку сиділа літня жінка. Незрячі очі дивилися на яскраве літнє небо, а на обличчі застигла посмішка. Вона пішла разом з сином.

Джерело