Горе може прийти в будь-яку сім’ю і в будь-який час. Його не чекаєш і підготується до нього неможливо. У Тані була міцна сім’я: чоловік, двоє діток, Лері – 9 років, Міші 3 рочки. Вони переїхали за місто, аби діти були по ближче до природи. Будинок взяли недорогий з пічним опаленням, планували перейти на електрокотел, аби, коли Таня залишалася одна з дітьми під час роботи чоловіка не мучилась з дровами. Завели козу і курочок, аби дітлахи могли їсти домашню їжу.
Влітку з чоловіком посадили невеличкий город і восени зібрали перший урожай. Взимку їм дуже подобалося за містом, гуляли всією родиною, зробили гірку і каталися на ній. У дворі був цілий ряд сніговиків. І здавалося щастя буде тривати вічно. В кінці зими чоловік в черговий раз відправився на зимову риболовлю, він дуже любив це робити. Риби було багато, і він завжди приносив хороший улов.
Вранці він не повернувся, Таня підняла всіх на вуха. Через добу знайшли його тiло. Він випадково потрапив в ополонку і його затягнуло, частина куртки була майже знята, мабуть під водою він намагався зняти одяг, який тягнув його під воду, але не зміг.
У сім’ї настали важкі часи. Таня почала пити. Пила вона сильно, практично не встигаючи тверезішати. Мишко постійно просив їсти, Лері доводилося годувати його і піклуватися про нього. Мила вона його будинку в тазику, нагріваючи воду на печі. В баню вона не могла наносити води, та й дров залишалося небагато, а щоб протопити лазню пішла б ціла купа.
Читайте також: По мені більше не плач – мучиш ти цим мене, погано мені. Їдьте в дитячий будинок, там хлопчика привезли
Мама періодично прокидалася і посилала дочку за пляшкою, коли не були гроші, то відправлялася на пошуки випивки. З будинку вона почала виносити спочатку прикраси, що подарував чоловік, потім дісталася до речей. Повернувшись з чергового полювання за пляшкою, могла кинути дітям булку хліба або пачку макаронів. А часом і взагалі не поверталася кілька днів.
Будинок у них був не дуже великий, але три кімнати в ньому було. Лера дивилася багато фільмів і в одному з них бачила таку ситуацію. Вона і зробила, як герої, вона закрила двері зайвих кімнат, забивши їх цвяхом, щоб Міша не відкривав і не випускав туди тепло. Ганчірки вона набила на вікна та вхідні двері. Все було зроблено по-дитячому, кривенко, коли вона прибивала, то потрапила молотком по пальцю і він сильно розпух. Але це дало свої результати. Дров стало йти менше, вугілля теж закінчувалось. Та й щоб засипати його в піч доводилося вийти на мороз не один раз, носити доводилося по трохи, воно було дуже важким.
Лера була постійно брудна від сажі, вона не могла її сама над тазиком. Сумно зітхнувши, вона обрізала волосся. Мама ніби не помічала ні голодні очі дітей, ні стрижку дочки під хлопчика, вона не бачила нічого крім пляшки. В школуа мала не ходила, мама сама зателефонувала вчительці і сказала, що у Лєри злaмана нога і поки вона буде вдома. Адже тоді мама тільки почала йти на п’янки до товаришам по чарці і їй ніколи було возити Леру в школу, а пішки не дійдеш.
Так минуло 3 місяці, Таня за цей час примудрилася постаріти років на 10. Лера сильно схудла, постійно втомлена, постійно голодна. Пови’їдали практично всі запаси. Кізонька вже не давала молока, кури взимку теж не радували особливо. Всі яєчка вона згодовувала братику, це було єдине джерело білка. До того ж дівчинка розуміла, що корм у тварин теж закінчувався. За ці місяці Лера подорослішала.
Одного разу мама прийшла додому в більш-менш адекватному стані. Лера якраз збиралася купати брата і знімала каструлю з печі. Від різкого звуку, вона впустила каструлю собі на ноги. Від бoлю вона втратила свідомість.
Прокинулася в лікарняній палаті, поруч сиділа мама, цілувала її ручку і плакала. Коли дочка відкрила очі, то стала говорити їй, що дуже її любить, говорила їй, що та скоро видужає. Лєра закрила очі. А у неї потекли сльози, вона сказала мамі: «Мамо, я не хочу одужувати. Я дуже сподіваюся, що я пoмру … Мама, я так втомилася … .я більше не можу. Я не сильна, я не доросла. Я не хочу так жити. ».
Таня ридала і обіцяла дочці, що більше такого не буде, картала себе. Лєру виписали додому через місяць, вода була гарячою, але не киплячою, тому вона отримала не глибокі опіки. Зараз зі смeрті тата пройшло 4 роки. Мама більше не п’є, а Лєра з Мішею разом ходять в школу – він уже першокласник.
