— Марієчко, ви тільки подивіться на це! — вигукнув Василь, тицяючи пальцем у екран планшета. — Хлопчина тримає секатор так, ніби це кухонний ніж, розповідає про азотні добрива такі нісенітниці, що мої фікуси ледь не зів’яли від сорому, а його дивляться маси! У мене досвіду сорок років, я знаю, як змусити зацвісти навіть палицю від швабри, а я сиджу тут і мовчу. Це несправедливо щодо суспільства!
Все почалося одного цілком звичайного, сонячного вівторка, коли Василь Петрович, затишно вмостившись у своєму улюбленому кріслі, намагався знайти на просторах інтернету дієвий спосіб боротьби з підступною попелицею, що атакувала його ніжні кімнатні троянди. Гортаючи сторінки, він випадково натрапив на відеоролик якогось модного молодика з ідеальною зачіскою, який з неймовірним, але явно надмірним ентузіазмом розповідав глядачам про «революційне» вирощування мікрозелені на підвіконні.
Василь Петрович спочатку дивився з цікавістю, але вже через хвилину його сиві вуса почали грізно сіпатися. Коли він побачив цифру під відео — а там було понад сто тисяч переглядів — він обурено поправив окуляри на переніссі й ледь не впустив планшет.
— Марієчко, ви тільки погляньте на це неподобство! — вигукнув він, емоційно тицяючи вказівним пальцем у екран, де юнак саме намагався закопати насіння в сухий пісок. — Цей хлопчина тримає професійний секатор так, ніби це звичайний кухонний ніж для хліба! Він розповідає про азотні добрива такі дикі нісенітниці, що мої бельгійські фікуси в кутку ледь не зів’яли від колективного сорому! І при цьому його дивляться неосяжні маси народу! У мене за плечима сорок років реального стажу, я знаю, як змусити зацвісти навіть стару палицю від швабри, якщо її правильно підживити, а я сиджу тут, у цій квартирі, і мовчу, поки дилетанти захоплюють світ! Це ж просто кричуща несправедливість щодо всього прогресивного суспільства!
Марія Степанівна, яка в цей час зосереджено розставляла ноти для завтрашнього уроку, відірвалася від справи й лагідно, з ледь помітною іскринкою в очах, посміхнулася:
— Василю, я правильно розумію ваш емоційний посил? Ви натякаєте на те, що сучасному цифровому світу терміново потрібен новий, справжній герой садівництва в солідному віці?
— Я не просто натякаю, Марієчко, я офіційно заявляю: я створюю свій власний «відео-щоденник»! Це буде блог під назвою «Поради від Петровича». Все буде професійно: коротко, ясно і виключно по справі, без оцих підліткових стрибків перед камерою. Наша онука Оля каже, що зараз «експертний контент» — це головний тренд сезону. Світ має почути голос істини!
Так у звичайній київській квартирі почалася ера великого кіно, великих амбіцій та непередбачуваних наслідків.
Наступного ж ранку вітальня остаточно втратила свій затишний вигляд і перетворилася на повноцінний знімальний майданчик. Василь Петрович поставився до справи з інженерною ретельністю: він одягнув свою найкращу парадну сорочку в дрібну клітинку, яку зазвичай беріг для походів у театр, ретельно розчесав вуса перед дзеркалом і виставив на столі ідеальну композицію з горщиків, у яких росла розсада елітних помідорів сорту «Чорний принц». Роль оператора, освітлювача та головного цензора взяла на себе Оля, яка якраз заскочила в гості на вихідні.
— Так, діду, увагу! Спину тримай рівно, дивись прямо в об’єктив, посміхайся лагідно, але не надто сильно, щоб це не виглядало як реклама зубної пасти. Три, два, один… Почали! — дзвінко скомандувала вона.
— Доброго дня, вельмишановні друзі та справжні любителі природи! — почав Василь Петрович гучним, дещо офіційним голосом, яким зазвичай зачитували доповіді на з’їздах. — Сьогодні у нашому першому випуску ми детально поговоримо про такий важливий етап, як пікірування розсади у закритому ґрунті…
У цей критичний момент, коли Петрович уже взяв у руки лопатку, у кадр повільно, з нестерпним виглядом абсолютного власника цієї території, зайшов Мурчик. Він не просто зайшов — він вирішив, що яскраве світло професійної лампи виставлене спеціально для того, щоб увесь світ міг оцінити ідеальний блиск його рудої шерсті. Кіт абсолютно нахабно сів прямо перед об’єктивом, повністю закривши своїм пухнастим хвостом половину фігури Петровича, і з незворушним виглядом почав ретельно вмивати задню лапу.
— Мурчику, ану геть звідси! Ти зриваєш важливий освітній процес державного значення! — крізь зуби прошепотів Василь Петрович, намагаючись зберегти на обличчі інтелігентну посмішку і водночас непомітно відсунути кота ліктем за межі кадру. Мурчик у відповідь лише обурено нявкнув, різко розвернувся і одним точним рухом пазуристої лапи змахнув зі столу пакетик з рідкісним, еклектичним насінням чорнобривців, яке Петрович збирав три роки.
— Знято! — не стримавши сміху, вигукнула Оля. — Діду, це не просто дубль, це справжній хіт! Повір моєму досвіду: поєднання серйозного садівництва та нахабного кота — це автоматично подвійна порція переглядів і тисячі лайків!
Після тижня кропіткого монтажу перше відео справді спричинило фурор і зібрало купу коментарів. Щоправда, глядачі писали не стільки про пікірування, скільки про кота: «Боже, який харизматичний рудий котик!» та «Петровичу, ви молодець, але покажіть більше того пухнастого асистента!». Це дещо зачепило професійну гордість старого садівника, тому він вирішив піти ва-банк — провести «прямий ефір» (або «стрім», як наполегливо називала це Оля), щоб нарешті довести всім свою фаховість у режимі реального часу.
— Сьогодні я наочно покажу вам, як правильно проводити омолоджувальну обрізку лимонного дерева в домашніх умовах! — урочисто оголосив Петрович у прямому ефірі, поки Марія Степанівна, затамувавши подих, тримала смартфон.
Все йшло чудово рівно до того моменту, поки Василь Петрович не вирішив продемонструвати в камеру неймовірну гостроту свого нового японського секатора. Клеопатра, яка до цього моменту спостерігала за цим цирком з безпечної відстані на шафі, раптом помітила, що Мурчик підозріло підкрадається до хиткого штатива. Вона, як справжня дама з високими моральними принципами, вирішила негайно припинити це неподобство і блискавично стрибнула вниз.
Мурчик, рятуючи своє життя від білої фурії, пролетів через весь стіл наче ядро, збивши при цьому повну лійку з водою. Холодна вода вилилася точно в розчепірені капці Василя Петровича. Той від несподіванки підстрибнув, незграбно зачепив рукою великий горщик з лимоном, і дерево повільно, як у сповільненій зйомці в голлівудському блокбастері, почало падати. Мурчик, не знайшовши іншого порятунку, скориставшись моментом, заскочив Петровичу прямо на плечі, міцно вчепившись кігтями в його нову парадну сорочку.
— Шановні… е-е… дорогі мої підписники… — затинаючись і намагаючись відчепити кота від вуха, промовив Василь Петрович, поки його ліве плече нагадувало поле запеклого бою. — Це… власне, це був наочний приклад того, як категорично НЕ треба поводитися поруч з чутливими цитрусовими культурами. На сьогодні наш ефір завершено з технічних причин!
Вже за годину відео цього неймовірного хаосу розлетілося інтернетом з космічною швидкістю. Василь Петрович пригнічено сидів на дивані, Марія Степанівна зосереджено накладала йому пластир на подряпане вухо, а Мурчик з підкреслено винуватим виглядом гриз листок врятованого лимона в кутку кімнати.
— Все, Марієчко. Це повний крах. Кінець моїй репутації і всій моїй цифровій кар’єрі, — важко зітхав він, дивлячись у підлогу. — Мене тепер на кожному кроці знатимуть не як майстра щеплення рідкісних яблунь, а як того самого смішного діда, якого зацькували і довели до відчаю власні домашні коти. Сором на всю громаду!
Але в цей момент Оля, яка невпинно моніторила коментарі під відео, раптом вигукнула на всю квартиру:
— Діду, ти навіть не уявляєш, що коїться! У тебе вже п’ять тисяч нових підписників за годину! Люди просто в захваті! Пишуть: «Нарешті ми побачили справжній, живий блог, а не ці вилизані та фальшиві студії», «Петрович — ви справжній і щирий, а ваші коти — це взагалі вогонь і харизма!». І головне — тебе вже запрошують на велике інтерв’ю в журнал «Сад і город»!
Василь Петрович здивовано підняв одну брову, не вірячи своїм вухам: — В «Сад і город»? Той самий журнал, який я передплачую з вісімдесятого року? Справді кличуть? — Саме так! Але… є одна маленька умова від головного редактора — на головному фото до статті ви обов’язково маєте бути разом із Мурчиком на руках.
Тепер популярний блог Василя Петровича офіційно змінив назву на «Петрович, Мурчик та їхні зелені друзі». Колишній суворий інженер нарешті зрозумів головну таємницю успіху: щоб по-справжньому зацікавити людей, зовсім не обов’язково бути ідеальним і непогрішним. Набагато важливіше бути щирим, природним і вміти сміятися над собою.
Марія Степанівна тепер займає посаду офіційного продюсера та звукорежисера. Вона суворо стежить за графіком зйомок. А Мурчик став справжньою світовою зіркою соцмереж — у нього навіть з’явилася своя персональна іменна миска з гордим написом «Головний агроном-консультант».
— Знаєте, Марієчко, — сказав якось Василь Петрович увечері, задоволено перевіряючи сотні нових коментарів під відео про правильне підживлення огірків дріжджами, — я таки остаточно зрозумів головний секрет успіху в цьому вашому хитрому онлайні. Насправді зовсім не важливо, наскільки в тебе дорогий мікрофон чи камера. Набагато важливіше, щоб у тебе за спиною завжди було кому вчасно і голосно нявкнути, коли ти починаєш занадто сильно розумувати і забуваєш про просту радість життя.
