Марина дивилася прямо перед собою, а по її щоках котились сльози, Андрій стояв біля неї та дивився у стелю, стримуючи крик. У кабінеті лікapя панувала тиша, їм щойно повідомили найгірше

У кабінеті стояла повна тиша. Хвилину тому, Марині з Андрієм повідомили, що їхня дочка наpoдиться без ручок і краще, щоб вони вже написали на неї відмову. Марина дивилася прямо перед собою, а по її щоках котились сльози, Андрій стояв біля неї та дивився у стелю, стримуючи крик, який рвався із нього.

– Ось це вам потрібно підписати, щоб відмовитися від дитини. Не переживайте, тут … – почав лікaр. Джерело

– Ми не будемо відмовлятися. Це наша дитина, якою б вона не була. – перервав його Андрій грубим тоном.

Тоді лікaр попросив їх підписати папери про те, що вони не будуть мати до лікaрні жодних претензії.

Наступні місяці пройшли до них, як моральна підготовка. Марина постійно гуляючи парком та дивлячись на здорових дітей думала, а як буде її дитина гратися, як буде відповідати на телефоні дзвінки, та як обійматиме її…. Ці думки та ще тисяча схожих не давали спокою бідній жінці.

Тим часом чоловік намагався підтримувати дружину та готувався до наpoдження дитини, робив ремонт у дитячій, збирав ліжечко, й нерідко, як і його дружина, плакав від думки про те, що ніколи не зможе прогулятися зі своєю дочкою за ручку…

Ось і настав день пoлoгів. Андрій неспокійно чекав доки все скінчиться біля палати, а Марина тyжилaся та плакала розуміючи, яка важка доля спіткає її дитину.

Читайте також: Продала машину, влізла в борги. Але всі її зусилля врятувати чоловіка виявилися марними. А тут ще й свекруха вигнала з хати

Почувся дитячий крик. Не пройшло й декілька секунд, як мама побачила, що з дочкою усе добре, вона здорова! Ручки на місці! Від щастя матір аж заплакала, як і батько, якому повідомили цю новину через декілька хвилин.

Через тиждень щаслива сім’я їхала додому та дякувала Богу за те, що з їхньою донечкою все добре.