Стася у свої майже сорок п’ять літ досі не знала справжнього жіночого щастя. З першим чоловіком прожили всього кілька місяців – і розбіглися. Сімейне життя одразу не склалося, тож вирішили одне одного нетримати. З другим протримались цілих сім років. Але від обох не залишилося навіть солодких спогадів. Молодість минала, а все залишалася сама.
Мама Стасі стільки сліз виплакала, стільки молитов проговорила, випрошуючи у Бога для єдиної дочки щастя. А його все не було. І гарна, і розумна, і своє житло має. А хороші чоловіки щось не трапляються. Був якийсь Костя, далекобійник. Катався по світу, до Стасі приїжджав на три місяці в рік. Вона йому все годила, тішилася, що в хаті хоч і не постійно, а є чоловік.
Думала, що заміж покличе, а там вона вмовить його роботу змінити. Та де там! Тільки заходила мова про серйозне – він від розмови втікав.
Мати просила доньку одуматися, гнати такого «зятя» геть. Бо йому добре: випрано, наварено, у хаті чистенько, жінка, як квіточка. А він тільки про себе дбає, палець об палець для неї не вдарить. Дасть тільки гроші на продукти – й вимагає три рази на день свіжих страв. Слова ніжного про Стасю ніколи від нього не чула. Та дочка не слухала материних слів.
Хтозна, скільки б ще років Кості віддала, якби не один випадок. Якось після вечері жінка мила посуд. Костя саме пішов у ванну. Аж тут задзвонив його телефон. Якийсь невідомий номер. Думала, то з роботи – і слухавку взяла.
На тому кінці почула жіночий голос: “Ти там ще довго в дорозі будеш? Діти питають, коли повернешся?”
Стася подумала, що хтось помилився номером, і, не промовивши ні слова, вимкнула телефон.
Але він задзвонив знову. Цього разу жінка вирішила перепитати, хто це і кому дзвонить. Так дізналася, що в Кості є дружина і двоє малих дітей! Це від них він тікає до неї й командує Стасею так, як ним вдома.
Виплакала Стася не один місяць, згадуючи, в яку халепу попала. Бідкалася, що знову лишилася сама. Якби хоч було дитятко, для кого жити, а так що?
Вибратися зцього допомогли подруги. І саме завдяки їм Стася зустріла чоловіка, який змінив її життя. Запросила її подруга святкувати своє день народження. Вона теж розлучена, але з цього ніколи драми не робила. Мала дорослого сина, тож тепер починала жити для себе. Особливо любила час від часу відпочити в нічному клубі. От і потягнула із собою для компанії Стасю.
“Досить у чотирьох стінах сидіти. Покажу тобі інше життя” -говорила подруга. І Стася таки погодилася. Подруга добре знала, що у Стасі немає відкритого одягу, тому принесла їй кілька своїх суконь. Розмір підійшов ідеально. У клубі їх уже чекала компанія. Вечір справді видався чудовим. Хоч музика й гучно грала, та Стасі вона почала подобатися. Вона ніколи в такому місці не була.
Тож коли гості стали розходитися, вирішила залишитися ще на трохи. І коли за столиком стало порожньо, до Стасі підсів симпатичний незнайомець.
” Скучаєте? Дозвольте прикрасити ваш вечір. Як вас звати? Мене – Матвій,” – відрекомендувався.
Чоловік одразу їй сподобався, дарма, що був молодшим на цілих вісім літ. Він вмів підтримати розмову на різні теми. А ще так тонко підловив жінки настрій, знав, як підібрати потрібні слова, що вона аж танула від них. А коли молодик запросив її на танець, здавалося, увесь світ крутиться лише навколо них двох. Стася вже не чула гучної музики. У вухах линула лише мелодія з його ніжних слів.
Клуб зачинявся, треба було збиратися додому. Матвій запропонував Стасі відвезти її на таксі. А там напросився до жінки на каву. Кава плавно перейшла у щось більше. Вперше у житті вона відчула себе бажаною, по-жіночому щасливою. Після цієї ночі Стася заснула. Та так міцно, що не зогледілася, коли Матвій підвівся й пішов.
Вона ще додивлялася якийсь солодкий сон. Прокинулася дуже щасливою. Та коли вийшла зі спальні, враз усмішка зникла з обличчя. У вітальні все було догори дригом. Валялася її одяг, речі. Вона кинулася до сховку, де тримала гроші. У відчаї до неї дійшло: Матвій її ошукав! Він виявився звичайнісіньким аферистом, що скористався її самотністю.
Стася поліцію не викликала – було настільки соромно і боляче. Не минало дня, щоб не згадувала Матвія незлим тихим словом. Сердилася на себе, що так бездумно втратила усе.
Але минуло кілька днів – і Стася таки подякувала раптовому гостю. Бо зрозуміла, що знаходиться при надії. Зараз вона виховує маленького синочка і почувається найщасливішою у світі.
Автор: Нінелія
