Мати вкрала у рідної доньки 30 років щастя: Тільки після смepті неньки, Настя прочитала сховані листи коханого

30 вкрадених років

«Так для тебе буде краще!», – так люди кажуть. Батьки, вчителі або психологи нерозумні – вони знають, як буде краще для людини!

Дівчина дружила з юнаком. Любов виникла божевільна і боязка. Дівчина з пристойної сім’ї, юнак – син двірнички, жили вони з мамою в службовій кімнатці в напівпідвалі. Настя дуже полюбила Сергійка; а він – її. Потім його забрали в армію, тоді два роки служили. Він зізнався Насті в коханні, поцілував – більше нічого не було, – і пішов служити.

І дуже швидко Настю забув. Жодного листа не написав. Настя писала; він не відповідав. А потім через знайомих передав її мамі, щоб вона Насті переказала: він познайомився з дівчиною і Настю просить зрозуміти і пробачити. Це було майже тридцять років тому.

Настя поїхала в Москву, вступила, стала вчитися. Додому на канікули приїжджала, про Сергійка не питала. Боляче було питати, та й не у кого – не додому ж до нього пертися? Потім Настя вийшла заміж, наpoдила дітей, працювала, потім розлучилася з чоловіком – почуттів ніяких не було, так вийшло. Потім жила самостійно, дітей виростила, з чоловіками не складалося.

Мама у неї помepла недавно. Настя прибиралася в квартирі – і знайшла Серьожини листи з армії. Мама їх просто брала з ящика, читала і ховала в секретер. Не викидала чомусь, а складала. І ось вони знайшлися, вже після її смepті.

Ця посивіла Настя так страшно плакала до ранку. Потім почала шукати Сергійка – і знайшла!

Він поїхав на Північ, теж одружився, розлучився, жив один, працював багато. Немолодий мужик з сивими скронями. Настя його в мережі знайшла і написала – він відповів. І зараз вони переписуються, двs літніх людини, ошукані долею.

Вони будуть разом, я так думаю. І маму вони пробачили – вона хотіла як краще! І знала, як краще!

Читайте також: “Олено, виходь за свого професора. І трим, тримайся подалі від тієї зміюки, тітки твоєї. То вона матір твою зжила, тебе осиротила”

Ніхто, крім нашого серця, не знає – як для нас краще. Тридцять років ніхто не поверне. І ніхто ні в кого не попросить вибачення – все давно прощено.

Не треба втручатися в чужу долю і красти листи – і не треба так швидко вірити в те, що вас кинули і забули. Якщо любиш – борись!

Автор – Анна Валентинівна Кирьянова

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram