Скільки себе пам’ятаю, частина заробітку батьків, ішла на наш відпочинок. Часто ходили в гори з палатками, каталися на байдарках, збиралися гриби. Тато часто повторяв, що найкраще багатство-це спогади та емоції, які прикріпленні до цих спогадів.
Мене з сестрою, тато виховував, як хлопців, що він умів то нас вчив. Ми вміємо кататися на всьому, що їздить. З самого дитинства, велосипед, підросли пересіли на трактор, помагали садити картоплю, каталися по черзі, підросли, сіли за руль машини. По селі ми їздили самі без тата.
У нас із сестрою невелика різниця 1,6 років. Тому ми завжди разом. Ми пішли вчитися в один університет – педагогічний. Я на учителя могодчих класів, а сестра Ання – учитель хімії.
Моя молодша сестра, Аня скоріше вискочила заміж за Андрія. У них, як такого весілля не було – посиділи в ресторанні, пару друзів запросили та з батьками. Батьки мало спілкувалися між собою. Андрієва мама усім своїм виглядом показувала не вдоволення, що немає великого пишного весілля, щоб похизуватися серед своїх друзів. Андрій з заможної сім’ї.
Одного разу я підслухала їхню сварку (так получилося), що жити з «нищебродом» не можна.
— Вона жалюгідна вчителька, ти бачив ї батьків на чому вони приїхали. Ти збираєшся жити з нею на зйомній квартирі, а потім виплачувати іпотеку?
Краще попроси сестру: вона тебе прилаштує до гарненької дівчинни, з гарним приданим. А то підібрав цю “курку” та щей заміж взяв. З мамою він говорить на підвищений тонах. Як він не старався, щоб я не чула їхньої розмови, сварки. Андрій по сьогоднішній день не знає, що я чула їхню сварку.
Зразу з Андрієм зняли квартиру, переїхали ми до міста. Одружені ми близько трьох років, живемо душа в душу, але мама Андрія не вгамовується. Часто дорікає йому навіщо він взяв мене з села, є багато дівчат, які за ним бігали. А він свій вибір зробив на ній, простою вчителькою хімії з села.
У Андрія є молодша сестра, ми інколи зустрічаємся в супермаркеті, вона не пропускає можливості розказати, як справи у них дома, ще та “язвочка”. Тому я дуже добре знаю їхнє ставлення до себе. Мене ніколи не запрошували до себе в гості. Андрій мало розповідає про своє життя.
Мої батьки, особливо мій тато вирішив, що потрібно налагоджувати стосунки з Андрієвими батьками/свекрами, це була найбільша їхня помилка. Запросив їх до себе на вечерю. Ми з сестрою потратили кучу грошей, два дня складали меню. Одним словом, що у нас не гірше, як в дорогому ресторані.
Свекруха та свекор приїхали до моїх батьків перший раз. Оглядала наше подвір’я, наш будинок, моя мама показала свій квітник. Але по їхній реакції їм було не цікаво. Моя мама запросила нас усіх до столу. Наш стіл вгинався від смачних запашних екзотичних страв: червона риба, ікра, салат з авокадо, креветки під соусом, запечений кролик, і наш фірмовий тортик «чотири шоколади».
Реакція свекрів на нашу домашню обстановку була не дуже хорошою, вони кривилися, підсміхалися та перешіптувалися. Розмова за столом не клеїлася.
Мої рідні батьки просто мовчали, поводилися спокійно, коли свекруха стала розповідати, що вона купила, дістала і принесла в будинок. Як вона відпочивала в Турції, яку одежу прикупила. Це було просто огого.
І тут мій батько просто не витримав. Щастя не в грошах, і не в замку в якому ви проживаєте. А те як Ви, у ньому живете, як часто ви смієтеся разом, ваші захоплення, ідеї. Як за часто ви влаштовували сімейні маленькі свята і радіти, що разом можемо зібратися.
Свекруха, вона як чайник на великому вогні закипіла, змінилася на очах, була червона як буряк. Подивіться на своє житло – це печера, меблі старі, сидите на табуретках, а не на стільчиках. Ви не можете кредит взяти хоч невеликий, щоб поміняти кухню, оновити. Невже вам не соромно так жити. Навіщо ви гроші витрачаєте на походи, дитячі намети, щоб мати після цього –спогади! Мені соромно вас запросити додому до себе в гості, щоб сусіди/друзі бачили на якій ви коломазі до нас приїдете.
І до свого сина Андрія, куда ти нас запросив, стіл накритий так собі, мені неприємно сидіти в цій печері. Мій Андрій не витримав : «Мамо, а ось з цього моменту- ставайте з батьком і їдьте додому. До побачення».
Вони пішли, а між нами запанувало мовчання. Мій тато розгублений, мама теж, ніхто не очікував, що так все скінчиться. Але Андрій сказав «Вибачте мене, буд-ласка, за моїх батьків, мені завжди було ніяково за їх погляди на життя. Як казав хтось- не соромно бути бідним, соромно бути дешевим. А вашій дочці я заздрю-яке в неї було веселе, щасливе дитинство, я страшено люблю слухати її, коли вона розповідає про свої безкінечні пригоди у дитинстві. Можливо за ці розповіді я її полюбив».
Андрій своїми батьками спілкується рідко, коротко і по справах
Історію написала, Вікторія Соняшник спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Фото, Олександри. 2023 р.
