Мій дідусь мав добре серце і золоті руки, він завжди без жодного заперечення допомагав всім, хто цього потребував.
Він дуже любив мене, і всіх братів та сестер.
Я з Наталкою і Денисом виросли біля нього.
Він завжди казав, що вигрів нас в пазусі і вигодував молоком коров’ячим.
Ніколи не сварився, не ображав бабусю.
Їх шлюб є для мене великим прикладом в житті, вони разом прожили більше п’ятдесяти років, доки душа бабусі не пішла до Бога.
Дідусь для мене став прикладом чоловіка, який є головою сім’ї, на кожне свято всі мої тьоті і дяді з дітьми приїжджали до свого рідного дому.
Ми складали два великих столи, і святкували Великдень чи Різдво, в ті моменти на душі так добре було.
Хоч я ще маленькою була. Дідусь завжди багато працював, він зміг вибудувати величезний будинок, щоб ми всі мали багато місця, він все життя дбав про своїх онуків.
Як маленькою була, завжди серед ночі йшла до них під ковдру, і мене ніхто не виганяв, хоч і тісно було.
– Людочка, іди сюди, я щось маю для тебе. Який то був смачний сюрприз, що зайчик передав.
Але на жаль все закінчується, мій зайчик вже 5 років не приходить.
Він поселився в одному місці, де тихо і спокійно та нема хвороб.
Кожного разу, коли приїжджаю додому, йду до бабусі та дідуся в гості.
Довго там сиджу, розповідаю їм все, і знаю що вони мене чують.
Тепер вони живуть у моєму серці та пам’яті, і я щаслива, що була їх онукою.
Автор: Настя
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
