Ми дружили з Танюшкою скільки себе пам’ятаю. Жили в одному дворі. А коли пішли в школу, потрапили в один клас. Звичайно, спершу нас розсадили в різні кінці класу. Адже ми могли базікати цілими днями, не звертаючи увагу на те, що йде урок. Перша вчителька так і називала нас «подружки-бовтушки».
Мені подобалося бувати у Тані вдома. Батьки її були журналістами. Вони і познайомилися, коли вчилися на одному факультеті. Знайшли роботу до душі, моталися по всьому світу, привозили різні незвичайні сувеніри. Це зараз я розумію, що таке життя не таке прекрасне, як здається з боку. Адже фактично вони розбіглися кожен у свій бік. І, як з’ясувалося пізніше, не мучили себе вимушеною відсутністю близької людини.
Через багато років, коли ми вже виросли, тато подруги нарешті познайомив її з братами від іншої жінки (з якою, до речі, не був офіційно одружений, хоча і прожив більше десяти років). Та й мама, як з’ясувалося, не гребувала приймати пропозиції. Тому надалі побудувала дуже успішну кар’єру в одному престижному виданні.
Але, повернемося в дитячі роки, де подружка цілком була під опікою бабусі – вчительки мови і літератури. Тому, Тетяна завжди була схожа на «дівчину з вищого світу», як її періодично обзивали заздрісники. Витончена, з правильною вимовою, стриманим, але відмінним стилем. Вона виділялася з ровесниць навіть в дитинстві. Мені це подобалося, я намагалася наслідувати. На радість, до речі, своєї сім’ї. Мій батько, вдало побудував кар’єру від торгового працівника до власника мережі магазинів, зворушувався її почуттю такту і «внутрішній породі», – як він любив говорити.
Так як зі здоров’ям у бабусі подружки було не дуже, з самого юного віку її вчили самостійності. Вона вміла розподіляти сімейний бюджет, знала скільки відкласти на комунальні платежі, пекла пироги і взагалі відмінно готувала. Мені завжди здавалося, що для неї все це – в порядку речей.
Що стосується шкільної успішності, то і тут у нас було все відмінно. Напевно, грамотність Танюшка ввібрала з молоком. Тому, як тільки в шостому класі ми сіли за одну парту, за диктанти і твори можна було не переживати. Та й домашнє завдання робили разом. На мені ж були точні науки: фізика, алгебра і геометрія … Так ми успішно випустилися, здали всі необхідні іспити та тестування, і вирушили в Університет. Тільки Танюша на факультет української мови, а я – на економічний.
Трохи відступу. Ще з дев’ятого класу мене захопили заняття по кроссфіту. Моя фігура стала мені подобатися. Але, якось в школі до мене всі звикли. А ось в Університеті я відчула себе просто справжньою зіркою. Від хлопців не було відбою. Мене помітив викладач фізкультури. Я брала участь в марафонах за наш ВНЗ, завоювала звання Міс Університет і навіть поїхала до столиці на великий конкурс.
А ось Танюшкі, здається, така «тусовка» не особливо подобалася. Вона приходила за мене вболівати, підтримувала мене і навіть допомагала з презентаціями та показовими промовами. Але, вважала за краще бути в тіні.
Я знайомила її з хлопцями, але їй вони здавалися не сильно надійними. Я захлинаючись розповідала про нові додаткиах в гаджеті, але вона вважала за краще все робити максимально «по-старому». А вечорами зачитувалася книгами з бібліотеки. Проте ми продовжували дружити і щиро любити одна одну. Навіть не сварилися сильно ніколи.
Добре пам’ятаю той день, коли помітила якусь напругу між батьками. Намагалася розпитати що трапилося, але вони вперто мовчали і говорили, що все в порядку. Зізнаюся, після сімейних драм у батька і матері Танюшки, я припустила зраду або розлучення. Якби справа була в цьому! Істина виявилася набагато страшніша. Моїй матусі поставили невтішний діагноз.
Рік був схожий на кошмарний сон. Вона перенесла хіхургічне втручання, схудла в два рази. Потім – курси хімії. Здавалося, що найгірше вже позаду. Але, одного разу їй просто стало гірше. Термінова госпіталізація і констатація непоправного факту – її серце не витримало. Врятувати мамусю не вдалося.
Я саме закінчувала третій курс. І те, що я не кинула інститут – заслуга подруги. Вона буквально відкачувала мене заспокійливими, стежила, щоб я їла, водила за руку на лекції і дізнавалася мої завдання. Викладачі пошкодували мене, та й мій захисник-фізкультурник втрутився, замовив за мене слівце. Так що сесію мені поставили фактично автоматом. Ціле літо подруга намагалася рятувати нашу сім’ю, налагодити наш побут.
Прала нам з татом, готувала, мотивувала. Навіть влаштувала справжній скандал! Адже я так захопилася своїм болем, що не помітила, як тато став відверто зловживати спиртним. Таня не просто кричала, вона соромила його, причому знайшла потрібні слова й аргументи, записала його на консультацію до психолога. Завдяки її втручанню, батько швидко прийшов у себе і вчасно попередив махінації по віджиманню наших магазинів компаньйоном.
Так що, поступово ми змогли не тільки нескінченно плакати, а й усвідомлювати, що мама не була б рада такому нашому життю. Я знову зважилася піти на тренування, стала не просто відвідувати лекції, а ще й чути їх. Батько з головою поринув у бізнес. Коли завершився четвертий рік навчання, тато запропонував нам трьом з’їздити відпочити. Мені стало здаватися, що він спілкується з Танюшею не тільки як з моєю подругою. Але, я сама сміялася над своїми відчуттями. Адже він знав її з самого юного віку, коли зеленкою мазав нам двом коліна.
Але, виявляється, передчуття мене не обманули. Ще через рік, коли ми радісно відзначили закінчення навчання, мене чекав ще один сюрприз. Тато і Таня вже рік як зустрічаються. І тепер, коли минуло два, як нестало мами, вони вирішили оформити стосунки.
Моя подруга стала моєю мачухою. Скромно і без помпи. А я навіть не знаю досі як до цього ставлюся. З одного боку – вона реально допомогла нам в найстрашніший період, врятувала від розорення. Розумію, що можу сама найближчим часом знайти хлопця, переїхати до нього і звичайно буду переживати, якщо тато залишиться один.
Але, не можу бачити їх спальню. Просто огидно. Не знаю, може краще орендувати квартиру і пожити самій? А раптом вони вважатимуть, що я проти їх щастя і образяться? Раптом тато вирішить, що зробив помилку і кине Таню, зробить їй боляче? Здається, треба самій їхати до психолога.
