Моя тітка захопилася нумерологією. А потім сталося диво
Марина вкотре перераховувала купюри й монети, розкладені на кухонному столі. Чотириста вісімдесят три гривні сімдесят копійок. Вона зітхнула й почала відділяти рівно половину суми для племінниці Каті.
— Тітко Марино, ну навіщо ви так? — ніяково мовила Катя, спостерігаючи за скрупульозними підрахунками. — Я ж казала, віддасте потім.
— Ні-ні, — категорично похитала головою Марина. — Борги руйнують стосунки. Особливо грошові. Ось, тримай свою частину за продукти.
Катя взяла простягнуті гроші й заховала в кишеню. Вона приїхала до тітки на вихідні в гості й тепер жалкувала про своє рішення. Марина серйозно захопилася цифрами.
— А навіщо ви взагалі все це записуєте? — запитала Катя, вказуючи на товстий зошит, списаний дрібним почерком.
— Нумерологія, — коротко відповіла жінка й знову занурилась у підрахунки.
Катя закотила очі. Ще пів року тому її тітка була звичайною бухгалтеркою у будівельній фірмі, а тепер — фанатична прихильниця всіляких незрозумілих вчень. Почалося все з безневинного захоплення нумерологією, а закінчилося тим, що Марина тепер обчислювала «сприятливі числа» для кожної дії.
— Так… — пробурмотіла жінка, водячи пальцем по рядках у зошиті. — Сьогодні двадцять третє число. Два плюс три — п’ять. П’ятірка — число змін. Але ж місяць у нас третій, а трійка не мириться з п’ятіркою…
— Тітко Марино, може, досить уже? — втомлено спитала Катя. — Ходімо краще чаю поп’ємо.
— Зачекай, я маю розрахувати оптимальний час для чаювання, — серйозно відповіла та.
У понеділок Катя повернулася додому й перше, що зробила — зателефонувала матері.
— Мамо, з тіткою Мариною щось не те, — схвильовано почала вона. — Вона весь час рахує якісь цифри. Вона вираховує сприятливий час, аби вийти з дому! А вчора відмовилася йти до магазину, бо сума покупок не відповідала «правильному числу».
Олена Сергіївна, мама Каті й старша сестра Марини, важко зітхнула.
— Знаю я про її захоплення. Вже який місяць намагаюся достукатися — марно. Вона навіть номер телефону хотіла змінити, бо, мовляв, цифри «негативні».
— А що взагалі трапилось? Чому вона так… змінилася?
— Усе через Андрія, — сумно відповіла мати. — Пам’ятаєш, вони зустрічалися майже два роки? Марина думала, що вийде за нього заміж, а він узяв і одружився з іншою. Ось вона й кинулась у всі ці… пошуки відповідей.
Катя співчутливо похитала головою. Вона добре пам’ятала, як щасливою була тітка з Андрієм. Вони здавалися ідеальною парою — обидва спокійні, розсудливі, з подібними інтересами. А потім Андрій раптом повідомив, що зустрів іншу жінку і йде до неї.
— Марина вирішила, що це доля, що числа були проти їхнього союзу, — продовжила мати. — Почала шукати знаки… Я намагалася їй пояснити, що Андрій просто виявився не тим чоловіком, але вона не слухала.
Минув місяць. Марина й далі жила за своїми обчисленнями та таблицями. Колеги на роботі вже звикли до її захоплення і старалися не звертати уваги, коли вона відмовлялася підписувати документи у «несприятливі» дні або перекладала папки на столі в суворо визначеному порядку.
Якось до бухгалтерії прийшов новий співробітник — Віктор Павлович, немолодий чоловік із добрими очима та сивиною на скронях. Його прийняли на посаду заступника головного бухгалтера.
— Добрий день, колеги, — усміхнувся він, заходячи до кабінету. — Сподіваюся, ми з вами добре спрацюємось.
Марина підвела очі від паперів і ввічливо кивнула. Потім дістала свій заповітний зошит і почала щось обчислювати.
— Віктор Павлович, — пробурмотіла вона собі під ніс. — У імені «Віктор» шість літер, у «Павлович» — вісім. Шість плюс вісім — чотирнадцять. Один плюс чотири — п’ять. Знову п’ятірка…
— Перепрошую? — здивовано перепитав Віктор, почувши її бурмотіння.
Марина зніяковіла й заховала зошит.
— Нічого… просто… щось рахую.
Під час обідньої перерви колеги попередили Віктора про Маринине захоплення.
— Не звертайте уваги, — порадила головна бухгалтерка Ніна Іванівна. — Марина — чудовий фахівець, просто в неї… такий період. Захопилась нумерологією після невдалого роману.
Віктор замислено кивнув. Він уважно глянув на Марину, яка зосереджено працювала за комп’ютером, і, здається, щось для себе вирішив.
Наступного дня він приніс на роботу книжку.
— Марино, — звернувся він до неї під час перерви. — Я от подумав… Якщо ви цікавитеся числами, вам, можливо, буде цікаво. Це праця відомого математика про числа Фібоначчі та золоту пропорцію. Науковий підхід до вивчення закономірностей.
Марина здивовано взяла книжку. Вона очікувала повчань, але точно не такого подарунка.
— Дякую, — розгублено сказала вона. — Я… обов’язково прочитаю.
Відтоді між ними зав’язалися дивні, але теплі стосунки. Віктор приносив Марині книжки з математики, розповідав про числові закономірності в природі, про фрактали й теорію ймовірності. Марина слухала із зацікавленням, хоч і не полишала свої підрахунки.
— Знаєте, — якось сказав Віктор, — математика теж шукає приховані закономірності в числах. Тільки використовує для цього докази, а не віру.
— Ви думаєте, я даремно цим займаюсь? — з образою запитала Марина.
— Я думаю, ви шукаєте відповіді на важливі запитання, — м’яко відповів Віктор. — Просто іноді відповіді знаходяться не там, де ми їх шукаємо.
Поступово Марина почала проводити з Віктором дедалі більше часу. Вони обідали разом, після роботи він проводжав її до зупинки, а на вихідних зустрічалися в парку й гуляли, обговорюючи прочитане.
— Моєї дружини не стало п’ять років тому, — якось поділився Віктор. — Я теж шукав відповіді. Чому саме вона? Чому так рано? Ходив до психолога, читав філософів… А потім зрозумів — деякі запитання просто не мають відповідей. І це — нормально.
Марина мовчки йшла поруч. У душі щось зрушилося.
— Але ж ви впоралися, — тихо мовила вона.
— Лікує час, — усміхнувся Віктор. — І нові зустрічі — теж.
Він подивився на неї з такою теплотою, що Марина засоромлено відвела погляд.
Вдома вона відкрила свій зошит і почала рахувати сумісність їхніх імен. Потім зупинилась, замислилась — і повільно закрила зошит.
«А що, як просто спробувати? Без підрахунків, без передбачень. Просто довіритися відчуттям?» — подумала вона.
— Не вірю! — вигукнула Катя, почувши новину від матері. — Тітка Марина з кимось зустрічається?
— Так! І знаєш, що найцікавіше? — радісно повідомила Олена Сергіївна. — Вона повикидала всі свої таблиці! Сказала, що більше не потребує підказок від чисел.
— Ого! А хто цей Віктор?
— Дуже достойний чоловік. За освітою математик, працює бухгалтером. Вони з Мариною годинами говорять про числа, тільки тепер — з наукової точки зору, — засміялась Олена Сергіївна. — Він навіть подарував їй книжку з теорії ймовірності на день народження. І знаєш — вона була у захваті!
Катя засміялась. Дивна, несподівана історія. Тітка шукала відповіді в обчисленнях, а знайшла їх — у звичайній людській теплоті.
Весілля було скромним — тільки найближчі родичі й кілька друзів. Марина обрала просту блакитну сукню й відмовилася від усіх прикмет та ритуалів.
— Жодних «сприятливих дат», — сміючись, сказала вона сестрі. — Ми просто вибрали суботу, щоб усім було зручно приїхати.
На святі Віктор виголосив зворушливу промову:
— Кажуть, математика — точна наука. Але є речі, які неможливо вирахувати. Наприклад, ймовірність зустріти людину, яка змінить твоє життя. Я вдячний долі за цю невираховувану випадковість.
Марина змахнула сльозу й міцно стиснула його руку.
Після весілля, розбираючи подарунки, вона натрапила на свій старий зошит, про який давно забула. Він лежав у шухляді.
— Дивися, — показала вона чоловікові. — Пам’ятаєш, я колись обчислювала наші числа сумісності?
— І що там у нас? — усміхнувся Віктор.
Марина відкрила потрібну сторінку й розсміялась:
— Абсолютна несумісність! Числа категорично проти нашого союзу.
— От бачиш, — обійняв її Віктор. — Добре, що ти більше не віриш у цю нісенітницю.
Марина усміхнулась і кинула зошит у смітник. Він більше не знадобиться. Бо тепер у неї є щось значно надійніше за будь-які обчислення — любов і довіра.
А Катя, спостерігаючи за щастям тітки, думала про те, що іноді треба просто припинити шукати знаки долі й почати жити. Щастя приходить не за графіком і не за розрахунками. Воно трапляється — раптово й прекрасно, як перший сніг або весняна веселка. І жодні числа не здатні передбачити це диво.
