У давні-давні часи Господь зліпив десять Адамів. Один з них орав землю, інший пас овець, третій – ловив рибу і т.п. Через деякий час прийшли вони до Отця свого з проханням:
– Все є, але чогось не вистачає. Нудно нам.
Господь дав їм тісто і мовив:
– Нехай кожен зліпить на свій розсуд жінку, кому яка подобається: повна, худа, висока, низенька. А я вдихну в них життя.
Після цього Господь виніс на блюді цукор і сказав:
– Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і напоїть ту жінку, щоб життя з нею було солодким.
Всі так і зробили.
Господь насупився:
– Серед вас є шахрай, бо на блюді було одинадцять шматків цукру. Хто взяв два шматки?
Всі мовчали.
Господь забрав у них дружин, перемішав їх, а потім роздав, кому яка попалася.
З тих пір дев’ять чоловіків з десяти думають, що чужа дружина солодша. Тому що вона з’їла зайвий шматок цукру.
І тільки один з Адамів знає, що всі жінки однакові, бо зайвий шматок цукру з’їв він сам.