Ми посперичалися і двері демонстративно грюкнули черговий раз. Через кілька хвилин вже картав себе, що дав волю емоціям. Телефон дружини не відповідав, я вирішив наздогнати її і вибачитися. Пам’ятаю, що вискочив з під’їзду, а далі – темрява

Коли побачив Дарину вперше, зрозумів, що вона – та сама, яку я повинен завоювати будь-що-будь. Мої друзі попереджали, що її батько, справжній полковник, вважає свою єдину дівчинку – принцесою. Йому буде складно догодити, та й красуня досить розпещена і норовлива. Але, мені було все одно. Як можна слухати таку нісенітницю, якщо тонеш в неймовірних блакитних очах?

Вона дійсно була (і, мабуть) залишається принцесою. Мені довелося прийняти певні «правила гри», які були заведені в їхній родині. Навіть мови не могло бути про те, щоб кохана звалила на себе всі домашні справи. Її батько найняв мамі помічницю по господарству. Тому, якщо я планував спільне проживання, така помічниця у нас розглядалася як само собою зрозумілий факт. Як наявність туалетного паперу, вибачте за порівняння. Якщо ні, значить, мені варто було підшукати собі «партію простіше», – як казав мій тесть.

Та й багато іншого для дружини було нормою, від якої вона не збиралася відмовлятися. Стиліст, візажист, масажист … Обов’язковий фітнес і правильне харчування. Хоча, сказати чесно, не бачив в цьому проблеми. Виглядала вона всім на заздрість. Навіть коли народила мені донечку, залишилася з такою ж приголомшливою фігурою і в тому ж розмірі одягу.

Але, у мене не завжди виходило відповідати запитам. Так, у мене був невеликий бізнес і особиста квартира до знайомства з нею. Я наївно вважав, що цього – більш ніж достатньо для нормального життя. Виявилося, що моїх заробітків вистачає на дві третини потреб. Тому, довелося працювати набагато більше.

Спершу мені це подобалося. Можливо, просто був молодшим. Вставав о п’ятій, крутився до двадцяти одного, а потім ще примудрявся вести мою принцесу кудись погуляти. Адже їй було нудно без мене. Коли з’явилася дочка, став викроювати час, щоб возити їх в поліклініку і розвиваючі центри. А трохи пізніше з’явилися різні гуртки та секції.

В принципі, не вважаю себе конфліктною людиною. Хоча частенько в будинку були з’ясування різні. Наприклад, дружина могла вирішити, що ми летимо відпочивати саме завтра, адже вона знайшла дуже вигідну пропозицію. Мої заперечення, що завтра у мене – найважливіша зустріч, від якої залежить наше матеріальне благополуччя на наступний рік, сприймалося як страшне зауваження і небажання побути з сім’єю.

Дружина могла демонстративно гримнути дверима і піти скаржитися тещі. А тесть починав телефонувати і пояснювати як повинен поводити себе справжній чоловік. Тому, намагався вирішувати будь-які конфлікти, як тільки вони починалися. Намагався йти на поступки, аби моя принцеса разом з донькою були поряд зі мною.

Але, все більше накопичувалася втома і розчарування. На початку свято був упевнений, що любов і прихильність такої красуні є такими небаченими подарунками долі, що і більшої подяки в житті не треба. Згодом же стало здаватися, що ніхто і не збирається взагалі-то дякувати.

Діти – відображення батьків. І те, що мені не так сильно впадало в очі у коханій, сильно стало засмучувати в дочкі. Адже вона не вміла подати це в потрібний момент. З її простих і наївних дитячих вуст звичні речі звучали жахливо. «Навіщо говорити «будь ласка», адже я – красуня? Мама ж не говорить». «Навіщо підходити до тебе, тато, адже я ж роблю лялькам манікюр?» Намагався обговорити те, що не подобалося з дружиною, але натикався на стіну нерозуміння. А невдоволення все наростало десь всередині.

Черговий конфлікт визрів, як зазвичай, з нічого. З самого ранку боліла голова і хотілося просто прийти додому і відпочити. Саме це сказав дружині. Але, коли повернувся, побачив на кухні її подруг. Гаразд, нічого страшного. Пішов, приліг в спальні. Почав дрімати. Через кілька хвилин дружина прийшла і запитала чому я їх ігнорую. Відверто не стримався: сказав, що вона могла б і не кричати, бачачи, що я сплю і знаючи, що погано почуваюся. У відповідь – чергове з’ясування стосунків на тему «з дівками своїми будеш так розмовляти, а з собою я таке звернення не потерплю». Дочка була одягнена, подруги зібрані і двері демонстративно грюкнули черговий раз.

Через кілька хвилин вже картав себе, що дав волю емоцій. Телефон дружина не брала, я вирішив наздогнати її і вибачитися. Пам’ятаю, що вискочив з під’їзду, а далі – темрява.

Отямився вже в лікарні. Виявилося, що в той самий момент, коли я вийшов, машина сусіда втратила керування і я опинився під нею. Швидкість була дуже маленькою, так що відбувся незначними ушкодженнями. Але, при обстеженні, у мене виявили мікроінсульт!

Лікарем виявилася молода і дуже красива дівчина – Ольга Володимирівна. Вона сварилася, що я не стежу за своїм здоров’ям красивим голосом. Оточила мене непідробною турботою. В її очах теж можна було потонути, але їх світло було зовсім іншим – теплим, чи що. Через кілька днів мені вже здавалося, що минулого життя не було взагалі. Базікали годинами, знали один про одного все, але було враження, що переказували не своє життя, а буття своїх друзів.

Дружина з’явилася тільки через тиждень. Вона, за звичкою, чекала мого першого кроку. Потім повернулася у нашу квартиру і, не знайшовши мене, образилася знову. Тільки відсутність моя на роботі змусило її задуматися про мою долю. Дізнавшись в чому справа, вона вперше в житті спробувала сама поговорити зі мною. Але, я з жахом розумів, що не хочу цього! Ось так дружина прийшла миритися, а я вже полюбив іншу. Не уявляю, як сказати про це. Упевнений, що вона (від образи) буде заважати мені бачитися з дочкою. Але, повертатися в сім’ю, де навіть моєї відсутності ніхто не помічає, не буду.