Коли не стало моєї дружини нам з сином було дуже важко морально. Через кілька років ми звикли, що мами немає поруч, життя пішло своєю чергою. Синок пішов в школу, нові друзі, захоплення. Що стосується мене, я продовжував жити одинаком, про особисте життя ніколи не замислювався, не до цього постійно було.
Влітку наша сім’я готувалася до весілля племінника. Молоді планували веселощі в ресторані. Комусь це свято принесло сім’ю, а мені – кохання. Вона підійшла до мене в розпал святкування і запросила на повільний танець. Так і познайомилися, тоді я поїхав проводжати її додому, на прощання обмінялися телефонами.
Якщо чесно, дзвонити новій знайомій я не збирався, не хотів міняти встановлений ритм життя. Але несподівано жінка зателефонувала сама і запросила на вихідних погуляти в місцевому парку. Я не знав, що відповісти, мимрив, потім сказав, що передзвоню завтра.
Поклав трубку і задумався. Згадав дружину, наші радісні миті, народження малюка. Так приємно стало на душі … А тут інша жінка, я навіть не знав, як будувати з нею стосунки, що говорити, що робити. З цими нелегкими думками відправився до батьків. Вони зазвичай забирали онука зі школи, тому що жили поруч.
Виявилося, хлопчина їв, і я вирішив почекати його. Довго не наважувався почати розмову, але повідав матері про знайомство і попросив поради. Мама трохи подумала і відповіла: «Дорогий мій, дружини не повернеш, а тобі треба будувати нове життя. Вам потрібно тепло любові, та й в квартирі не вистачає жіночої руки і запаху випічки. Повір, син одружиться і піде від тебе, а ти залишишся сам. А так з тобою буде твоя половинка, вже веселіше, буде на старості підтримка».
У той же вечір я пішов на побачення. Ми гуляли, милувалися природою, знайомилися і розкривали душу одне одному. Я відразу виклав їй, що овдовів, маю сина-школяра і не знаю, як себе тепер поводити на побаченні. Вона розсміялася і відповіла, що будемо вчитися цій науці разом.
Про себе розповіла, що пережила невдалий шлюб, з колишнім давно в розлученні, дітей немає, але дуже хоче пізнати радість материнства. Я зрадів, одразу подумав, що моєму Арсенію вона зможе замінити маму. З тих пір ми почали зустрічатися. Спочатку тільки по вихідним, потім кілька разів в тиждень ходили в кіно, театр або в кафе. Арсенія я поки не брав з собою, думав спочатку ближче пізнати її і не помітив, як закохався.
Нарешті настав момент, коли я дозрів, щоб познайомити кохану зі своєю сім’єю. Призначив дату, запросив батьків, а сам вирішив тактовно підготувати свого хлопчика. Я поговорив з ним, як з дорослим, розповів, що зустрів чудову жінку і хочу, щоб вони подружилися.
Я дуже переживав, як відреагують рідні, але все пройшло чудово. Вона принесла дуже смачний пиріг з ягодами й іншу домашню смачну їжу. Бесіда протікала весело, ми багато жартували і згадували кумедні історії з життя. Коротше, вечір пройшов швидко і душевно, я був щасливий, що знайшов споріднену душу.
З тих пір вона часто приходила до нас в гості, готувала смакоту, а якщо я відводив сина ночувати до батьків, то залишалася у мене до ранку. Мені було приємно прокидатися з жінкою, яку люблю, могли півночі проговорити, засинаючи десь під ранок. Наші розмови стосувалися спільного життя і майбутніх дітей. Я просив її переїхати до мене жити, але вона сказала, що поки ніяково почуває себе в присутності Арсенія.
Мене кольнули ці слова. Чому? Адже хлопчик ні словом, ні жестом ніколи не висловив невдоволення. Я вирішив, що, можливо, пройшло недостатньо часу і вони поки не звикли одне до одного.
Так минуло півроку, наші стосунки залишалися на колишньому рівні і я захотів зробити їй пропозицію. Вирішив це оформити в красивому ресторані, щоб приємні спогади залишилися на все життя.
Коли заповітні слова були вимовлені, дивно, але я не побачив захоплення або інших приємних емоцій в її поведінці. Кохана сказала, що поки не може погодитися, адже їй заважає у наших стосунках мій син. Мовляв, він її ніколи не визнає, як маму, а тільки як сторонню людину. В кінці тиради вона поставила мені умову: якщо я Арсенія перевезу жити до моїх батьків, то вона вийде за мене заміж.
Я був спантеличений такою позицією, не знаю, як мені вчинити, вірніше, я розумію, як. Зараз я кохаю цю жінку і вважав, що вона мене теж. Але люблячі люди так не роблять! Як можна таке пропонувати, адже це мій рідний син. Чи я не правий і чогось не розумію в житті?
