Поліна звичайна дівчинка і колись у неї була справжня сім’я. Мама і тато водили її в парк на атракціони у вихідні, купували морозиво і майже ніколи не лаяли. А потім раптом вони сильно посварилися і тато пішов … Пішов і більше ніколи не приходив.
Поліна дуже сумувала за татом, а мама багато плакала спочатку, потім стала приводити додому гостей. Напевно, щоб не так сумно було. Дівчинці не подобалося, коли вдома багато чужих людей, вона закривалася у своїй кімнаті, щоб не чути гучних розмов, криків, а іноді і бійки …
Іноді мамині застілля затягувалися на кілька днів, гості залишалися ночувати і після них вдома не було нічого поїсти. Потім раптом у мами виріс живіт. Поліна, хоч їй і було всього шість років, задавалася питанням: звідки у мами в животі може бути дитина, якщо тато від них пішов? Цей момент так і залишався для неї таємницею …
Потім мама народила братика Іванка. Дівчинка була дуже рада, що тепер їй є з ким пограти поки мама сидить за столом зі своїми гостями. Поліна швидко навчилася робити суміш для малюка, міняти йому підгузки і сповивати. Весь догляд за немовлям поступово ліг на її тендітні дитячі плечі, тому що мамі було ніколи, то вона гуляла, то спала після гостей.
Одного вечора мама сказала Поліні, що скоро повернеться і пішла кудись. Таке бувало і раніше, тому дівчинка розстелила ліжко, поклала Іванка і дала йому пляшечку суміші. Хлопчик поїв і заснув, сестра теж спокійно лягла спати. Прокинувшись вранці, Поліна помітила, що мами все ще немає.
Братик лежав і кректав, це означало, що він ось-ось прокинеться, і буде просити їсти. Дбайлива сестричка побігла на кухню готувати суміш і … раптом побачила, що вчорашня коробка порожня, а нової немає … Дівчинці залишалося тільки чекати маму. Братик плакав. Спочатку не сильно і заспокоювався, коли Поліна носила його на руках. А потім це перестало допомагати. Поліна давала йому попити водички, але й це заспокоювало малюка не на довго. Мами все не було. Поліна не знала, що їй робити. Потім вона придумала.
Дівчинка зібралася сама, одягла братика і пішла на вулицю. Не далеко, біля їх будинку був магазин. Дівчинка стала біля входу і стала просити у перехожих: – Купіть, будь ласка, коробочку суміші! Моя мама зникла, а братик їсти хоче …
Люди проходили повз, сьогодні мало хто звертає увагу на жебраків. Добре, що охоронець магазину помітив Поліну, він знав візуально цю дівчинку, а ще краще її матір, яка постійно бігала до них в магазин за пляшкою. Чоловік покликав Поліну і попросив показати на вітрині ту суміш, яку їсть братик.
Дівчинка зі сльозами подякувала йому і побігла додому швидше годувати малюка. Охоронець же викликав поліцію, не міг він залишитися байдужим до того, що діти жебракують через те, що мати у них така недолуга. В цей же день Поліна і Ванечка опинилися в притулку. Там вони жили майже півроку, поки їхня мама лікувалася від залежності.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
