Моя мама – жінка, яка вміє приймати рішення. І на чужі плечі нічого ніколи не перекладає. Але, при цьому вже багато років зберігає найтепліші стосунки в нашій родині. Просто здається, вона розуміє всі недоліки і переваги нашого татка. Можливо – просто дуже любила, та й любить його зараз.
Одним словом, мама в родині завжди була лідером. А тато – м’якою і скромною людиною. А ще він – незвичайно чесний і щирий. Напевно, тому його часто незаслужено обходили на роботі. Навіть бабуся моя (мати батька) переживала з цього приводу. Казала, що важко йому буде сім’ю годувати, раз він такий терплячий. Незважаючи на те, що він її син, здається краще ладила з мамою моєї (тобто, своєю невісткою). Просила у неї прощення, що не виховала добувача. Навіть періодично зітхала, щоб вона не кинула його, не дай Бог, в скрутну хвилину.
Як ви можете зрозуміти, на роботу батька брали з радістю. А як інакше? Виконавчий, обов’язковий, непитущий, мовчазний … Але підвищеннями зарплати і всякими преміями не балували. Адже все це треба вимагати або попросити. А батько ні того, ні іншого робити не вмів.
Але, одного разу мама почула від подруги про нову фірму. Туди були потрібні експедитори, які розвозять товар по різним точкам. Тато саме цим займався у свій час. Так що йому зраділи, а після співбесіди – взагалі взяли відразу. Навіть зарплату запропонували непогану.
Все було добре, всі були задоволені. Ось тільки одного разу знадобилося в центральний офіс передати якісь термінові документи. А батькові дуже хотілося ще один виїзд зробити, щоб премію отримати. Він і зателефонував, запитав, чи можу я, замість нього, підвезти необхідні папери?
Виявилося, що так. Так що, мені сунули папку, і я вирушила в дорогу. Необхідний відділ був знайдений дуже швидко. А все тому, що на порозі я буквально зіштовхнулася з представницького вигляду чоловіком. Він здивувався, що я йду до них. Тому що ніколи не бачив мене раніше. Я пояснила з чим завітала, і він швидко все організував. З’ясувалося, що це бос мого батька, Іван Анатолійович, і за компанію – один із засновників цієї фірми. І хоча це звучить дуже вражаюче, людиною керівник здався дуже приємною і простою.
Анатолійович попросив мій номер телефону, ми стали листуватися і навіть кілька разів сходили в кафе. Він дуже багато розповідав про свого сина, який зараз вчитися за кордоном. Ділився своїми планами і мріями. Зі своєю дружиною він разом уже 36 років. Але, останнім часом їх спільне життя більше нагадує дружбу і ділове партнерство. Ось так несподівано я отримала нескромно пропозицію – стати коханкою боса батька.
Не знаю, як насправді, але зараз Іван здається щедрою людиною. Він обіцяє допомогти мені оплатити навчання і навіть купити невелику квартирку, щоб ми могли зустрічатися без побоювань. Але, найголовніше – Ваня каже, що забезпечить хорошу кар’єру моєму татові. Нібито начальник відділу, який займається перевезеннями, їде в столицю. І він може віддати це місце батьку.
Для тата це дорогого б коштувало! Нарешті то його переваги визнали б по заслугах. Та й гроші на цій посаді зовсім інші. Крім того, мама змогла б розслабиться, а бабуся заспокоїтися. Адже тато став би справжнім годувальником і главою сім’ї.
Та й самій дуже хочеться спробувати пожити красиво. Як уявлю, що може здійснитися мрія, і я побачу Париж, аж дух захоплює!
Але, мене долають сумніви. У мене зовсім немає досвіду спілкування з чоловіками. Я не розумію, коли і що варто вимагати, на які «тривожні дзвіночки» звертати увагу. Так що, мені можна запросто «навішати локшину на вуха» і жорстоко обдурити. Крім того, якщо батько дізнається, що посада дісталася йому не за його працю, а тому, що це була свого роду «оплата за мене», то для нього це буде дуже жорстоке потрясіння! Так що, навіть не знаю, що й робити.
А ви б на моєму місці ризикнули проміняти невинність на таку «царську допомогу»? Або все ж не ризикували, щоб не розчаруватися?
