Наречений запросив на Новий рік усю свою рідню, а приготувати свято мала його майбутня дружина. Проте у дівчини були інші плани, які вона успішно виконала.
— Так, завтра, на новий рік, до нас прийдуть мої батьки і брат із дружиною. Ну і з дітьми, звичайно ж.
— Що?
Тая мила посуд, коли чоловік спокійним голосом повідомив їй цю новину.
— Що чула.
— Вово, ми так не домовлялися.
Вона вимкнула воду й витерла руки. Потім сіла за стіл і роздратовано подивилася на свого чоловіка.
— Ми вирішили, що новий рік будемо святкувати удвох. Це перший новий рік, коли ми живемо разом. А зараз ти таке заявляєш…
— Це ти хотіла святкувати новий рік удвох, — трохи підвищивши голос, промовив він.
— Так, але ти погодився!
— А тепер передумав!
Володя схопився, ніби показуючи, що розмову закінчено.
— Вово, я не згодна!
Він обернувся й прискіпливо подивився на свою дружину.
— А коли, скажи мені, люба, я став зобов’язаний питати твоєї згоди, щоб запросити свою рідню у власний дім? Чи ти забула, що це моя квартира, га?
— Я не забула, — розгублено промовила Тая, — але ж я твоя дружина і маю право висловити свою думку.
— Та нічого ти не маєш! Я сказав, що вони прийдуть, то будь ласка підготуй святковий стіл! І давай без твоїх сцен, терпіти їх не можу.
— Вово, навіть якщо не брати до уваги те, що ти зараз кажеш мені образливі слова, я просто не зможу цього зробити! Залишився один день, і завтра в мене перший вихідний! Я просто не встигну скрізь прибрати й наготувати купу їжі.
— Працює вона… — хмикнув чоловік. — Те, чим ти займаєшся, не можна назвати роботою.
— І чому ж? — обурившись, спитала Тая.
— Ти нігті пиляєш! Не на заводі за станком стоїш, тож не треба мені розповідати, як ти втомлюєшся! У тебе буде цілий день на те, щоб усе підготувати.
— Тоді ти мені допомагай. З самого ранку почнемо прибирати, готувати, прикрашати квартиру…
— Ще чого! Я-то якраз працюю на нормальній роботі, тому не збираюся займатися всілякою нісенітницею. Я все сказав, а в моєму домі моє слово — закон.
Вова вийшов із кухні, а Тая зрозуміла, що в неї тремтять руки.
Дівчина переїхала до Києва з маленького селища. Вона була розумною дівчиною, змогла сама вступити до університету. Одразу стала працювати, бо потрібно було на щось купувати їжу та одяг. Мама допомагала їй, але зовсім трішки, бо й у самої грошей не було. Та й життя в Києві відрізняється від життя в селищі, зокрема й цінами.
Закінчивши університет, Тая пішла працювати продавчинею в магазин. Хоч вона й мала освіту, все ж за спеціальністю кудись влаштуватися не змогла. А жити на щось було потрібно.
А потім Тая подумала й закінчила курси манікюру. Хотіла підробляти, щоб побільше грошей було. Взяла кредит, купила все необхідне обладнання й почала приймати на дому. Дуже швидко вона зрозуміла, що на манікюрі заробляє більше, ніж продавчинею в магазині, і звільнилася. Стала брати багато клієнток, та й робила сумлінно, тож невдовзі в неї вже не залишилося вільних віконечок.
З Вовою Тая познайомилася в магазині. Не змогла дістати з верхньої полиці пачку чаю, і він їй допоміг. Якось так вийшло, що вони розговорилися, а потім чоловік доніс її пакети до дому.
Так вийшло, що за ті роки, які Тая жила в Києві, вона особливо не обзавелася подругами. Були приятельки, з якими Тая зрідка телефонувала й бачилася. Колишні однокурсниці, колишні колеги з магазину. Але саме подруг не було. А тут, нарешті, з’явилася близька людина. Якій дівчина могла розповісти про свої проблеми, з якою могла поділитися радістю, якій довіряла.
Мабуть, якби в Таї були подруги, вони б сказали їй, що Вова — не найкращий чоловік. Але в дівчини практично не було досвіду в стосунках, усі її романи були якимись несерйозними. Та й близьких не було поруч, хто відкрив би їй очі на Володимира.
Саме тому, коли Вова запропонував жити разом, Тая з радістю погодилася. По-перше, не треба буде знімати квартиру. Вона вже давно працювала поза домом — орендувала офіс. Тепер доведеться платити лише за оренду приміщення, а квартира у Вови своя. Ну а по-друге, Тая була рада, що їхні стосунки розвиваються. Недалеко й до весілля.
Але чим довше вони жили разом, тим сильніше розбивалися рожеві окуляри дівчини. Вова виявився зовсім не ідеальним. Усю турботу про дім він звалив на плечі Таї, хоча вона дуже багато працювала. Став не зважати на її проблеми, постійно підвищував на неї голос. І вимагав повного підкорення. І останньою краплею стала сьогоднішня розмова. Тая розуміла, що не зможе переконати чоловіка, що він однаково зробить по-своєму. А якщо Тая не стане готувати, буде сварка.
Вона втомилася. Грудень і так дуже важкий місяць, і вона дуже сподівалася, що зможе відпочити хоча б перед самим новим роком. Зробить усього пару салатів та гаряче. Багато їм удвох треба?
Але тепер їх не двоє. Та й відпочити не вдасться. Родичі чоловіка галасливі й досить не стримані. Мама Вови постійно любить повчати Таю, і цього разу буде явно те саме. Не так вона салат зробила, погано прибрала й таке інше. І Тая чітко зрозуміла, що не хоче. Вона взагалі вже нічого не хоче. Крутиться, як білка в колесі, хоче хоч якоїсь підтримки й мінімальної поваги, але навіть їх вона не отримує.
Рішення прийшло максимально швидко, буквально за ті кілька хвилин, які Тая сиділа на кухні. Вона зрозуміла, що настав час розбігтися. І, більше того, щось змінити у своєму житті. А інакше вона й справді нічого, крім нігтів, не бачитиме. Немає друзів, особисте життя не склалося і, найголовніше, зовсім немає часу.
Вова пішов кудись, навіть не повідомивши Таї. Він взагалі міг спокійно піти ввечері, а прийти вночі. І на всі запитання говорив лише те, що він звітувати не зобов’язаний. Але зараз Таї це було навіть на руку. Вона зібрала всі свої речі, подивилася, скільки в неї грошей на рахунку, і ще раз похвалила себе за те, що вона не марнотратка.
Завтра перший її вихідний за останні два тижні. Вова розраховує, що вона проведе його на кухні, щоб потішити його рідню. Але в Таї інші плани. Вона завжди хотіла побувати у Львові. Жодного разу там не була. Спочатку не було грошей, потім часу. А зараз і те, й інше є. Тая не змогла купити квиток на потяг, їх просто не виявилося. Тож, довелося змінити маршрут. Був квиток до Луцька, хтось, напевно, відмовився.
Потім Тая перевезла свої речі до свого офісу, вимкнула телефон і поїхала на вокзал. Вові вона залишила записку. «Доведеться тобі самому готувати для своєї рідні. Та й для себе тепер теж. Я йду».
Новий рік Тая зустріла у Луцьку. Вона сиділа в кафе за столиком, зовсім сама. Але вперше за довгий час вона не почувалася самотньою. У неї були плани, цілі й багато бажання змінити своє життя. Звісно, Вова телефонував їй. Лише один раз Тая взяла слухавку, а коли почула про себе багато чого, одразу ж поклала. А після занесла номер Вови до чорного списку.
Два дні вона була у Луцьку, але все ж поїхала до Львова автобусом. Вона закохалася в це місто, їх прогулянка дуже сподобалася.
Додому Тая повернулася лише для того, щоб вирішити свої справи. Продала все обладнання, вибачилася перед клієнтками, повідомивши, що переїжджає. Потім розірвала договір оренди і, взявши свої нехитрі пожитки, знову поїхала до Львова.
За ідеєю, Таї мало бути важко почати все заново. Але вона почувалася впевнено й спокійно. Зняла квартиру й одразу стала шукати роботу. Грошей накопичила достатньо, та й за обладнання, яке вдало продала, отримала чимало. Якщо що, вона й тут зможе влаштуватися в салон. Але Тая вирішила спробувати щось інше.
За місяць вона знайшла роботу за своєю освітою. І з цього моменту вона почала нову сторінку свого життя.
Один раз усе ж об’явився Вова — подзвонив їй з іншого номера. Він уже заспокоївся, тому не став сваритися. Лише попросив повернутися.
— Я все усвідомив, я поводитимуся інакше. Годі дуріти, повертайся. Я ходив до тебе в офіс, але мені сказали, що ти виїхала. Що за справи, Таю? Ти взагалі де?
— Я в іншому місті, і в мене все чудово, — усміхнулася вона. — Тож я не повернуся.
Вова не повірив. Ну не здатна була ця тиха й затиснена дівчина на такі зміни. Але він не знав, що та, якій нічого втрачати, здатна на багато що. І що він сам не зміг стати тим, за кого Тая трималася б.
