Нарізавши якось ковбаску, я заїкнулася, що якість уже не та, була ніби смачніша. А у відповідь «так я заберу, мої люблять». Не знаю, і відмовити не зручно, і складається відчуття, що до тебе ходять як в магазин у пошуках чим би поживитися

Є у мене знайомі, які іноді заходять в гості. Візити ці рідкі, але закінчуються завжди «трофеєм» в їх користь. Якось зайшла на чашку чаю одна з таких подружок і пішла з «непотрібним» мені лаком для нігтів. Ну дуже їй хотілося цей колір.

Ніби і не шкода. Іншим разом, дуже сподобалося плаття «ти ж все одно не носиш», то іграшка «моєму б сподобалася», іноді в хід йдуть навіть продукти. Нарізавши якось ковбаску, я заїкнулася, що якість уже не та, була ніби смачніша. А у відповідь «так я заберу, мої люблять». Не знаю, і відмовити не зручно, і складається відчуття, що до тебе ходять як в магазин у пошуках чим би поживитися.

Одна справа, коли сам пропонуєш щось, щоб пригостити або догодити гостю, а інша справа коли до тебе ходять і вже очима шукають де, що погано лежить. Буває що відразу запитують «немає чого непотрібного?». Ну от як так, непотрібне як правило викидають або ж самі пропонують.

Дитячі речі взагалі користуються величезним попитом, дитина буває не встигає вдягти річ, як на неї вже черга. Коляски, ліжечка, якими активно користуються, теж ж повинні перекочувати до пар, які тільки планують. Може моя сім’я неправильна, ми все дитині купували самі, та й собі теж. Жодного разу не питали у знайомих «є що?» …. Ну не завжди люди готові розлучитися навіть з тими речами якими не користуються.

Фото ілюстративне – schoolattestation.ru