Сім’я мого двоюрідного брата Петра переїхала в місто. Йому було 8 років і він ще ходив у садок.
А по сусідству з ними, жила родина, в яких була дівчинка Сніжана, на 6 років старша від Петра. Їхні сім’ї дружили, то звісно і діти подружилися теж. Петрика часто батьки залишали з Сніжаною, щоб вона його доглядала так як була старшою.
Своїх братчика чи сестрички у дівчинки не було, Тож вона із задоволенням гралася з малим, уявляючи що вона вчителька, а він учень. Проте через деякий час, родина Сніжани переїхала.
Петро на прощання сказав дівчині, що хоча вона старша за нього, все одно її любить. Та попросив щоб вона його дочекалася, він обов’язково виросте і до неї приїде.
З того часу вони бачились рідко, тільки іноді, коли їхні батьки запрошували один одного на дні народження чи інші свята.
Петро чекав і вірив, що його мрія бути разом з дівчиною здійснюється, проте Сніжана вийшла заміж а невдовзі в неї появилася донечка. Це було великим потрясінням для хлопця, довго він відходив.
Однак подружнє життя у Сніжани не склалося. Її чоловік виявився ледарем та гульвісою і жінка з ним розлучилася та винаймила квартиру у сусідньому під’їзді, де мешкав Петро.
Чи то випадково чи може і спеціально, але тепер вони могли бачити щодня.
Проте чоловік не міг наважитися підійти, він тільки збоку спостерігав як Сніжана щодня гуляла зі своєю донькою на подвір’ї.
Одного разу повертаючись з роботи, він замітив біля сусіднього під’їзду якраз Сніжану з якимось невідомим чоловіком.
Між ними відбувалася суперечка, і Петро вже цього разу не міг стриматися, щоб не допомогти жінці. Сніжана була рада цьому, адже коли підійшов Петро, то той чоловік миттю розвернувся та пішов геть.
Жінка щоб віддячити Петру, запросила його на чай. Час чаювання вона розповіла Петру що це був її колишній чоловік, який все ж дізнався де вона з дочкою оселилася.
А пізніше вона сказала Петру, що дуже рада його бачити, він справді виріс та дуже змужнів.
І тут Петро не стримався та сказав: ” Так я вже виріс тепер ти можеш виконати свою обіцянку?”. Сніжана не розуміла про що говорить Петро. Проте, декілька хвилин подумавши, вона засміялася та відповіла йому: “: А ти про це, ти серйозно? тобі ж тоді й десяти років здається не було.
Та й зараз навіщо я тобі потрібна така? З дитиною на руках і тим більше навколо так багато молодих і красивих”. Петро відповів, що йому інших не потрібно, що він зовсім не жартує і любить її так як любив.
Минуло декілька місяців, Павло став частим гостем Сніжани. Жінка часто його просила посидіти з його донькою.
А тим часом вона знайшла роботу, ввечері приходила там годувала Петра смачною вечерею.
Так з часом маленька Настя привикла до Петра, що одного дня назвала його татом.
Почувши це серце Сніжани розтануло.
Тепер вони стали офіційно разом, Петро вдочерив дівчинку. А нещодавно у їхній сім’ї з’явився ще й синочок Артурчик.
І Петро став по-справжньому щасливим чоловіком та батьком та найголовніше його мрія повністю здійснилась.
Сніжана теж не пожалкувала, хоч і Петро молодший від неї на шість років, але він любить її в шість раз сильніше.
Автор: Нінель
