Невже свідоцтво про шлюб таке важливе?

Невже свідоцтво про шлюб таке важливе?

Ми з дівчиною живемо вже три роки. Кожен з нас працює, знімаємо квартиру. Вона мені подобається і начебто все добре. Сварок у нас немає, все рівно і гладко. Але нещодавно її наче підмінили. Ось з чого все почалося.

Минулого року вийшла заміж її подруга. Ми разом були запрошені на весілля. Нічого особливого. Як у всіх. Друзі, рідні, танці і не цікавий тамада. От тоді вона і почала мені говорити- от бачиш, вони лиш пів року зустрічались, а сьогодні вже чоловік і дружина.

Кожна дівчина мріє одягнути весільну сукню.

Я якось тоді і не звернув уваги. Ну думаю, свято, емоції.

Потім якось приїхала від мами і знову ця пісня.

– Ой, вже і мама питала, що ж ми тягнемо? Її вже і родичі всі втомили питаннями, чого ж ми ніяк не одружимось.

Тоді я їй сказав, що ми не для мами повинні робити весілля чи рідні, а виключно за нашим бажанням. А для нас це важливої ролі не грає. Що у нас і так все добре, а то лиш формальність.

Вона наче і погодилась, але я бачив, що насупилась.

А останнім часом це у неї взагалі перетворилося в якусь нав’язливу ідею. Я вже просто не витримую її натиску.

Щодня одне і те ж.

Вже і всі подруги заміж вийшли, і мама знову питає, і ми взагалі ніхто один одному, а просто співмешканці, та і в кінці кінців їй просто хочеться ту білу сукню.

Ми навіть посварились, тому що я сказав, що немає чого мене змушувати. Що я для мене це лиш папір, який не є проявом кохання. Для чого він взагалі.

І от уявляєте, вона почала говорити, що якщо зі мною, або з нею щось станеться, то ми не матимемо жодних прав на спадок один одного. І давай про важливість шлюбу з юридичної сторони.

Ну це я вже слухати не став, а вийшов з квартири і пішов прогулятися.

Кілька днів вона зі мною не говорила. Образилась.

Я не розумію, як їй пояснити, що не це є важливим у стосунках. Що безліч пар офіційно одружені, а живуть як чужі люди. А при розлученні купа труднощів. Навіщо все так ускладнювати, якщо і так все добре? Я її кохаю, вона мене, для цього треба скликати всіх родичів, витратити купу грошей, щоб просто одягти гарну сукню перед усіма? Я не розумію цього такого бажання обов’язково вийти заміж бо всі вже повиходили. Треба обов’язково як всі?

Вона знову і знову підіймає цю тему, вже і на крик переходить, що я безвідповідальний, що думаю лиш про себе, що наші стосунки нічого не варті і я взагалі не готовий до шлюбу і дорослих стосунків.

Та до всього я готовий, просто навіщо? Я ніяк не второпаю навіщо?

От як їй це пояснити?

You cannot copy content of this page