Ні дяки, ні допомоги: залишила донька дітей бабусі на півроку і півтори тисячі на їжу – живіть як хочете

Надії Єгорівні виповнилося 70 років. Все своє життя жінка витратила на виховання дітей. Прийшла старість, хочеться відпочинку, але доводиться сидіти з онуками.

Надія Єгорівна народила двох дочок – Ольгу та Світлану. Виховання лягло повністю на її плечі, чоловік особливого участі не брав. Постійно говорив, що дівчаток повинна виховувати жінка, інакше можуть вирости пацанки. Діти виросли, обзавелися своїми сім’ями, народили діток. У Світлани була дівчинка, звали Тетяна, а у Ольги – Максим і Катерина. Джерело.

Ольга займала хорошу посаду, працювала в банку. Працювати доводилося багато, але воно того варте, платили добре і справно. Часто їздили відпочивати за кордон, ні в чому собі не відмовляли.

Раніше, коли дітей не було, подорожували дуже часто. З народженням Каті і Максима довелося про відпочинок майже забути. Справ багато, та й дорого стало, всі кошти на дітей йшли.

Світлана працювала продавцем, її чоловік перебивався тимчасовими заробітками, потім пішов в таксі. Дохід у них був невеликий, але цілком вистачало, щоб виплачувати іпотеку. Бували часи, коли Світлана щиро заздрила сестрі. Нерідко вона говорила, що Ользі пощастило в житті більше, знайшла вона чоловіка з квартирою, яку він отримав від бабусі.

Об’єднувало сестер тільки одне – за будь-якої необхідності вони відправляли своїх дітей Надії Єгорівні. Матері нічого не залишалося, як сидіти з онуками. Вона не розуміла, економлять так діти на нянях чи просто не хочуть займатися власними дітьми.

Не враховували діти і той факт, що матері може бути і не до онуків. Дід постійно хворів, нікуди не виходив, жив тільки на ліках, за ним потрібний постійний догляд, адже останнім часом навіть ходити перестав. У вільний час Надія Єгорівна ходила по магазинах за продуктами, прибирала, готувала.

Тетяні було дев’ять років, під час канікул вона жила у бабусі. Справитися з нею було неможливо, постійно бігає по квартирі, нікого не слухає. Одного разу навіть улюблену вазу Надії Єгорівни розбила, яку їй чоловік подарував на річницю весілля.

Світлана, почувши скарги на дочку, почала соромити матір. Казала, що це ж дитина, а це проста стара ваза. В душі мати і злиться на дочку, але нічого їй не говорить, але думає, дійсно – це дитина, але ж тільки не її, сидиш з онуками безкоштовно, ще й докори від рідних дітей вислухуєш.

Ольга теж себе не краще поводе. Привезла вона якось дітей своїх і каже: «Мамо, вони тебе не стиснуть. Втомлюємося ми дуже сильно на роботі, сил ні на що не залишається. Нехай поживуть у тебе, а в кінці року заберемо. Відвідувати ми їх по вихідних будемо, грошима на продукти допоможемо».

Так прожила Катюшка і Максим у бабусі більше 6 місяців. За весь цей час дочка дала тільки півтори тисячі, сказавши, що на продукти їм цього з надлишком вистачить. Не подумала дочка, що пенсія у матері мізерна. З цих грошей вони оплачують комунальні послуги, купують дорогі ліки, решта вистачає впритул на продукти.

Надія Єгорівна за голову хапається. Грошей ні на що не вистачає, витрати додалися, дочка на курортах відпочиває, про дітей забула. Грошей, які вона дала всього один раз, на півроку і не вистачить. Стала бабуся економити, брати гроші, які на смеpть собі залишила. Балують старі онуків, а користі від них ніякої. Максим в будинку все фарбою бруднить, Катя постійно вередує.

Втомилася Надія Єгорівна і повернула доньці онуків, подумавши, що зрозуміє Ольга все сама. Адже мати не молода, сил немає вже. Але це було помилкою.

Не минуло й місяця, як пролунав дзвінок від Ольги. Вирішили вони з чоловіком поїхати відпочивати на дачу, а діти тільки заважають. Слідом дзвонить Світлана, зібралася вона на відпочинок поїхати, квитки вже взяли, просить на місяць Тетяну до себе забрати.

Подумала Надія Єгорівна і каже, щоб дочки приїхали на вихідні, поговорити з матір’ю. Як тільки Ольга і Світлана приїхали, мати відразу почала говорити:

«Подивіться мої хороші, як я живу. Батько не ходить, весь час лежить, за ним догляд постійний потрібно. У мене вже ноги хворі, навіть за продуктами часом дійти не можу. Від вас допомоги ніякої немає. Дітей своїх привозите, а грошей на утримання не даєте. Ви отримуєте багато, а у мене пенсія маленька, навіть на себе не вистачає.

Ось ти Ольго, привезла своїх дітей і забула. Не знаєш ти, як ми тут жили, на всьому економили. Грошей я в тебе не просила, думала, що сама розуміти повинна. Про ті півтори тисячі ти мені не нагадуй. Спробуй 6 місяців на ці гроші дітей прогодувати і зрозумієш все. Ви мене вибачте, але онуки мені в цього разу не потрібні».

Читайте також: Не цінував ні дружини, ні матері – тільки гроші, розваги й коханки були потрібні

Довго мати дочок своїх соромила. Зрозуміли вони, що не можна так зі старими батьками поводитися і використовувати їх як няньку. Дітей вони не залишили, забрали з собою на відпочинок.

Онуки у бабусі бувають, але недовго, разом з батьками приїжджають в гості. Стали дочки і грошима допомагати. Ліки батькові купують, матір за продуктами відвезуть. Ось що значить ставити вчасно на місце.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram