Світлана дуже хотіла мати дітей, адже це радість велика та підтримка на старості літ. Так думала жінка, але на жаль вона помилилась.
Вона все своє життя присвятила вихованню доньки і сина. А тепер коли жінці вже за 60, і її потрібен догляд, то нікому.
Ніхто з дітей не захотів взяти матір до себе та доглядати. Світлана дуже важко це усвідомила, що вона дітям зовсім не потрібна і вони не хочуть такої обузи.
Жінка лежала та згадувала як все було. Залишилась вона сама дуже рано з двома малими дітьми.
Чоловіка рано не стало.Працювала на трьох роботах, щоб у дітей все було.
Вони вивчились і влаштувались на хороші роботи, невдовзі в кожного з них, появились свої сім’ї. Світлана як почувалась добре то по черзі няньчилась з онуками то сина, то доньки.
Але одного дня Світлана раптом стало не добре, вона потрапила до медичного закладу. Донька тільки раз навідала хвору матір а син то взагалі тільки подзвонив.
Через два тижні Світлана виписали, однак сказали не перевтомлюватись і берегти себе. Однак діти як дізнались що мати знову вдома то одразу по привозили до жінки своїх дітей.
Світлана звісно нікому нічого не сказала і дальше няньчилась з онуками. Але через місяць жінці знову стало не добре, і цього разу вона вже не змогла підвестись з ліжка.
І тут уже виникло гостро питання проте, хто її доглядатиме. Донька з сином довго сперечалися у присутності Світлани.
Так і не змогли договоритись хто забере, а жінка зрозумівши, що нікому не потрібна з дітей вигнала їх обох.
Вже вдома Світлана лежала в ліжку і ридала, вона не знала як дальше існуватиме.
Але на щастя до жінки зайшла провідати нова сусідка, яка почула про біду Світлани. І так вона стала заходити кожного дня, Світлана розповіла їй свою гірку історію з дітьми.
Ось так вийшло, що чужа людина стала доглядати за жінкою, а рідні діти дізнавшись про це, тільки з полегшенням зітхнули.
Як ви вважаєте донька та син Світлани і справді виявились такими нелюдяними чи їх так виховала сама жінка, що вони стали такими егоїстами?
Ваша, Віра Лісова.
