З Вадимом я познайомилася в інституті. Він приїхав з іншого міста, і я була не місцева мешканка. Гуртожиток відверто був мені не в радість. І Ваду теж. Він заговорив зі мною про тягарі такого ось колективного проживання.
З’ясувалося, що він сирота і до закінчення школи виховували його родичі. Зараз, коли вступив до інституту, практично не отримує від них матеріальної допомоги. Тому влаштувався працювати ночами в казино секретним охоронцем. Це такі люди, які спостерігають під виглядом постійних клієнтів за персоналом та іншими гравцями. Їх завдання виявити махінації і повідомити про свої спостереження бригадиру.
На даний момент він хоче накопичити трохи грошей, щоб був «фонд на чорний день», який дозволить йому нарешті зняти собі окрему квартиру. Нехай навіть і маленьку, але без всього цього шуму і суєти.
Я слухала його і не могла наслухатися. Він все так переконливо говорив, що засумніватися в чомусь було неможливо. Такий правильний, порядний. І разом з тим трохи нещасний сиротинушка! Яка дівчина може встояти? Тим більше, коли на тебе дивляться ясні блакитні очі, а біла майка красиво підкреслює рельєфність м’язів.
Одним словом, я закохалася так, що Джульєтта мирно залишається збоку. Стосунки ж продовжували розвиватися. Зовсім скоро Вадим покликав мене в кафе і тоном змовника повідомив, що знайшов дуже цікавий варіант квартири. Правда, оренда коштувала трохи дорожче, ніж йому хотілося б. Можливо, я б могла трохи додавати …
Звичайно, я погодилася додавати на оренду спільного житла. Адже я все одно повинна була б оплачувати гуртожиток. Ще й їжа … У Вада не виходило повністю утримувати нас. Мої батьки збирали величезні сумки з продуктами зі свого господарства, і я тягнула ці посилочки в «наш новий дім». А потім намагалася створити затишок: прала, прасувала, прибирала, готувала. Економила на своєму зовнішньому вигляді, щоб купити нову скатертину та штори. Просила, замість подарунків на свята, покривала і подушки.
Вадим дуже хвалив всі мої старання, постійно хвалився яка я у нього розумниця в наших компаніях. Я червоніла і сяяла від щастя. А на Новий рік повезла його знайомиться зі своїми батьками. Ще б пак, куди ж він дінеться то, сирітка, на свято?
Батьки були заворожені моїм коханим не менш, ніж я. Тато довго тиснув йому руку. Адже, після довгих розповідей про позбавлену любові юність, він своїм звичним вкрадливим тоном повідомив, що домовляється з господарями викупити квартиру, в якій ми зараз живемо, до кінця нашого навчання. Ось тоді буде можливість, як справжньому чоловікові, попросити моєї руки.
Словом, до кінця вечора, всі родичі були готові носити його на руках. Бабуся витирала крадькома сльози щастя після чергової порції похвал в мій бік типу: «Як Маша ріже кубиками моркву. Так це ж просто витвір мистецтва!» Але, найголовніше, батько пообіцяв виділяти нам грошей на квартиру значно більше, для можливості її викупу.
День Ч настав несподівано. У двері подзвонила жінка, представилася працівником комунальних служб і попросила Вадима прийти на переукладання договору та провести перевірку електролічильника. Залишила якийсь папір і втекла. У цьому самому папері Вад значився саме господарем квартири, а не простим квартирантом. Я тішила себе надією, що мій коханий вже просто домовився за викуп житла. Але, душу тривожили сумніви.
Ніколи не лазила по чужих телефонах, але в цього разу зважилася. Підгледіла код і, коли наречений заснув, ввімкнула його. У той момент здавалося, що серце вискочить з грудей. Виявляється, Вад зовсім не був сиротою. Просто його мама і тато були в розлученні, а він морочив їм голову. Причому отримував від них, судячи з листування, непогані гроші на побутові потреби. Більш того, батько періодично повідомляв йому, що комунальні послуги квартири, де ми живемо, він оплатив. Судячи з усього, квартира дісталася Вадиму в спадок від бабусі. А він брав з мене гроші за оренду!
Залишалося зрозуміти, що з його роботою. І ще – куди ж поділася вся отримана ним готівка?
Це зрозуміти виявилося найпростіше. Тому що, в казино Вад дійсно ходив майже щоночі. Правда, не працювати, а грати. А я ще так шкодувала, що він втомлювався за цю «нічну зміну» і намагалася захистити його від домашніх турбот.
Але, непередбачуваною була реакція Вадима на все, що я дізналася. Я очікувала, що він почне виправдовуватися і вибачаться. А він просто подивився на мене і сказав: «Грошей назад ти ж все одно не повернеш. Навіть якщо твої батьки почнуть скаржитися, що вони скажуть? Ти платила за оренду житла. Яка різниця кому, мені чи іншій людині? Подружки тобі заздрили, у нас все було класно. А тепер ось казка завершена. Тобі треба гордо зібрати речі і піти назад в гуртожиток. Маш, ну і кому потрібна твоя правда? Дізналася, треба було просто мовчати»
До сих пір не можу повірити, що це сталося зі мною! Мені здавалося, що справжні аферисти живуть десь далеко, в новинах. Навіть не уявляла, що шахраєм може виявитися близька і кохана людина.
